Колись давно у мене була щаслива родина. Найкращі мама з татом. Ми жили разом мирно, в злагоді та раділи кожному дню, прожитому разом. А батьки мої були як голубки. Все своє дитинство дивився на них та був впевнений що у мене буде так само. Жили ми не багато У двокімнатній квартирі.
Та згодом тато відкрив свій магазин. Його справи пішли стрімко вгору. Я спочатку був дуже радий, що нарешті ми зможемо жити в достатку та не економити на всьому. Але потім я бачив як мій батько почав змінюватися в гіршу сторону. Став задаватися, хвалитися перед усіма, що він має та чого досягнув.
Згодом ми купили великий заміський будинок, а нашу квартирку продали. Переїхали туди жити. А пізніше почали помічати з мамою, що з батьком щось не так. Він потихеньку став довше затримуватися на роботі. Все частіше їздити в якісь незрозумілі вигадані відрядження. А згодом й взагалі майже не жив удома.
Ось одного вечора ми сиділи з мамою на кухні, пили чай та чекали на тата. Це була двадцята річниця з дня весілля моїх батьків. Хоча моя мама давно вже почала підозрювати тата у зраді, але все одно його виправдовувала. Та і я її розумію, разом двадцять років прожили. Але все одно вона сподівалася, що тато їй хоч букет квітів подарує та привітає. Аж тут телефонний дзвінок. Мама підіймає слухавку, а там тато переплутав номери, він почав говорити з зовсім іншою жінкою. Мама мовчки послухала, поклала слухавку та розплакалася. Я ледве її заспокоїв. А на ранок тато прийшов додому з букетом квітів та спокійно привітав маму. Він не знав, що вчора переплутав номери.
Але мама все ж таки вирішила з ним поговорити на цю тему. Він признався та все їй розповів, всю правду. Виявилося, що у тата є інша жінка. Та у них є навіть спільна дитина. І жив він уже не один рік на дві сім’ї. Моя мама була в повному ступорі. Я всіма способами намагався її підтримати. Говорив, що я завжди буду поруч та її ніколи не покину.
А ще через деякий час батько взагалі сказав мамі збирати речі та йти геть з його дому. Тут він буде жити з новою дружиною та ростити спільну з ними дитину. Але моя мама навідріз відмовилася йти з того будинку. Сказала, що буде жити там і нікому не віддасть цей будинок. А батько й не став суперечити. Так вони й живуть вже понад два роки. Мама за цей час помітно постаріла. Зовсім не слідкує за собою. Перестала купувати собі нові речі, фарбуватися та робити зачіски.
А я весь цей час вчився в університеті та жив у іншому місті. Приїжджав до мами тільки на вихідні, і то не завжди. Тому й помічав як змінюється моя мама. Але я її гарно розумію. Прожили вони разом двадцять років. Я не знаю як тато взагалі міг так вчинити з мамою.
А я для себе вирішив твердо: якщо любити, то тільки раз й на все життя.
