Я мала невдалий досвід заміжжя. Мій чоловік не хотів займатися дитиною та брати відповідальності за нашу сім’ю. Його слова виявилися порожнім звуком. В один прекрасний момент Володимир просто вийшов в магазин та не повернувся. Наступного дня ми мали з ним платити за оренду, а у мене в кишені залишалося лише двісті гривень. Я була розгублена та не знала що мені робити.
Звернулася до батьків за допомогою. На той момент нашому сину було лише два роки. Батьки сказали, що я можу переїхати жити на нашу дачу. Це будинок в якому колись проживав наш дідусь, а коли його не стало та ми використовуємо цей будинок для власних потреб. Жити там можна, але потрібно дуже багато чого вкласти. Мені подобалося там до тих пір, поки не настала осінь. Потім ми з Михайликом повернулися жити до батьків. У них двокімнатна квартира та нам було тісно. Я розумію їх, бо батькам хочеться спокою на старості років, але хто ж знав, що так буде, що Володимир виявиться таким покидьком. Я знаю людей які живуть на дачі, але до того потрібно зробити дуже багато чого. Стіни на дачі моїх батьків наче сито, я не хочу, щоб моя дитина захворіла.
Моя подруга Оксана нещодавно переїхала на дачу жити. Щоб вона поділилася зі мною досвідом, я напросилася до неї в гості. Та мені так там сподобалося, що я з Михайлом стала часто до неї приїжджати. Тим більше, що Оксана любить приймати гостей. Влітку у неї гості живуть тижнями. От ми з Михайлом теж приїхали. Батьки від нас відпочинуть і сину свіже повітря піде на користь.
Але коли настала осінь, гості перестали приїжджати до Оксани та й нам якось незручно напрошуватися.
Мої батьки вийшли на пенсію та знаходитися вдома стало нестерпно. Мама почала дозволяти собі образливі висловлювання в мою адресу, мовляв, це я винна що Володимир від мене пішов, якби я була хорошою дружиною, то зберегла б шлюб. Від таких слів мені хотілося втекти якомога далі та я знову стала напрошуватися до подруги в гості. Оксана добре вихована та не стала мені відмовляти, але я бачу по ній, що наша присутність починає її обтяжувати.
Ми з Михайликом наче перекотиполе. Вдома ми заважаємо батькам, а в Оксани ми теж довго не можемо бути, бо у неї теж своя сім’я та вона хоче відпочити від нас.
Я не знаю що мені робити. Чекаю поки син трішки підросте та я зможу віддати його в дитячий садочок, а сама піти на роботу.
