Аліна зростала красунею. Про це добре знала. На хлопців, які крутилися біля неї, не звертала уваги.
– І в кого вона в нас така? – Весь час дивувалася мама.
Оксана Юріївна в молоді роки також красунею була, але не такою, як її донька. Від Алінки погляду не можна відвести. Якби послати на конкурс краси, неодмінно б зайняла перше місце. Дівчина знала собі ціну. У неї в планах поїхати звідси після школи. Не буде ж вона жити в цьому забутому селі. Де жителів не залишається. Вся молодь виїжджає в місто. Аліна поїде прямо в столицю. Негоже такій красуні жити в провінції.
Після школи подала документи в столичний університет. Вчилася добре в школі, знала, що в майбутньому знання знадобляться. Знадобилися, в університет вступила. Як поїхала, додому не приїжджала. Мама з татом сумували без доньки, телефонували, просили приїхати на вихідний. В Алінки відмова, немає часу їздити, навчатися потрібно. Гроші вчасно просила, щоб висилали. Батьки старалися, висилали.
Минуло десять років. Аліна так і не знайшла часу за ці роки відвідати батьків. Працює в модельному агентстві. Висилала світлини, вишукана пані. Мама показує фото подругам, яка донька в неї. А подруги лише хитають головами.
– Про маму згадує твоя ненаглядна?
– Так, нещодавно телефонувала, говорила, квартиру вирішила купувати в кредит, просила грошей.
– Ото ж бо й воно, що телефонує тільки грошей просити. А батькам допомогти, немає.
Так розмовляли з подругою. Та Оксана Юріївна не ображалася. Заздрить їй подруга, от і намовляє на Аліну. То й що, що її син приїжджає, допомагає батькам, а Аліна достигла яких висот. Не кожен зможе. Від тих думок відвернула увагу машина, яка проїхала до їхнього подвір’я. Оксана поспішала додому. Хто то на такій машині до неї приїхав, чи заблукала людина?
З машини вийшла Аліна. Мама й справді не впізнала доньку. Красуня, вишукана. В селі такої другої немає. Обнялися. Пішли до будинку. Тато пустив сльозу, коли побачив, хто до них приїхав. Аліна щебетала без зупину. Говорила, як гарно вона влаштувалася. А ще повідомила, що в неї є наречений. Показала світлину. Мама розчаровано глянула на доньку:
– Та він же в батьки тобі годиться? Доню, навіщо тобі такий старий? Чи молодих у столиці немає?
– Мамо, нічого ти не розумієш. В нього бізнес, мільйонні статки. Я в розкоші жити буду. Відпочивати на найкращих курортах за кордоном. Машину мені подарував. Ви з татом за все життя не назбирали стільки грошей, скільки коштує ця машина.
Оксана Юріївна з жалем дивилася на дочку. А кохання, а діти.
– Мамо, про що ти мову ведеш? Які діти? В Георгія є діти від першого шлюбу. Він більше не хоче. А мені вони не потрібні. Надивилася я на його дітей. Достатньо.
Аліна посиділа з батьками пару годин, запитала, чи є гроші? Взяла останні, які мама налаштувала, сіла в машину.
– Алінко, коли тебе чекати знову? А весілля коли? Ми приготуватися повинні, із зятем познайомитися.
– Потім, мамо, все потім. – поїхала, тільки курява стояла вулицею.
А Алінки немов і не було, тільки гаманець у мами опустів.
В столиці Аліна зустрілася зі своїм нареченим.
– Кохана, коли знайомитимеш із батьками?
– Любий, я не говорила, немає вже їх. Я одна в цьому світі.
