Цікаво почути вашу думку щодо того, хто ж таки несе відповідальність за все, що відбувається в школі. Директор? Вчителі? Батьки? Хто з них?
Ситуація, яка нещодавно відбулася в класі де навчається моя старша донька не із приємних, проте повчальна. Якщо її приміряти на себе і прожити емоційно «від і до» – ми зможемо отримати правильне її розуміння та в майбутньому убезпечити себе та своє чадо від подібних курйозів.
Як розповіла мені донька, їхній однокласник Роман постійно залицявся до її подруги Катрусі. Спочатку це були милі подьоргування за коси, а дальше переросло у неприємні, так сказати, домагання. Однокласник постійно допікав бідну дівчину. Врешті-решт це дійшло до того, що невихований підліток посеред перерви між уроками розстібнув бюстгальтера Катрусі і якимось чином умудрився і зовсім зірвати його з неї. Розгублена і принижена дитина одразу дала здачі, а саме дала кілька ляпасів кривднику. Спочатку долонею по щоках, а останній кулаком по носі. Вчителька одразу ж відвела їх обох до директора. Проте зовсім неочікувано ситуація отримала інший зміст.
Катрусина мама, моя колишня одногрупниця працювала педіатром у нашій поліклініці. Того дня до закінчення її зміни залишалося неповні дві години. Через великий потік пацієнтів вона й не зауважила, що її телефон залишився в кишені пальто у гардеробі. Директор школи намагався зв’язатися з нею, але відповіді не було. Тоді зателефонував на робочий номер телефону.
Збентежена жінка з усіх сил бігла на рецепцію. З слухавки телефону почула, що її донька влаштувала на перерві бі _йку і дзвінок обірвався, далі лише короткі гудки. Вона відпросилася у завідуючого поліклініки і поїхала на інший кінець міста, у школу. Приблизно за годину була на місці. З дверей директор школи крикнув: «Ох і довго ми Вас чекали!».
В кабінеті директора сиділи діти і батьки Романа. Роман же тримав вологу серветку біля носа, на якій виднілося кілька крапель крові.
– Перепрошую, що заставила всіх так довго чекати – відповіла мама Катрусі, – у місті затори і було дуже багацько роботи. За півгодини до Вашого дзвінка я намагалася витягнути з трахеї 3 річного хлопчика намисто, яким він подавився та задихався.
Після почутого директор зніяковів і перейшов до суті проблеми.
– Роман залицявся до Вашої доньки і випадково розстібнув їй бюстгальтер, А Катерина у відповідь вдарила залицяльника та так, що аж кров пішла.
Мамі Катрусі здалося, що директор звинувачує її дочку у тому, що трапилося. Проте вона не розгубилася і промовила:
– Я так розумію, що мене Ви запросили, щоб переконати не висувати претензії до навчального закладу та батьків цього невихованого підлітка за публічне приниження моєї дочки, вірно?
Було помітно, що занервували всі присутні у директорському кабінеті. Тоді класна керівниця дітей вирішила згладити ситуацію і почала переконувати, що це вже і не такий серйозний інцидент, варто примиритися і забути це.
Директор же навпаки твердив, що вчитель не розуміє ситуації, а мама Романа пустила кілька сліз, при цьому не подаючи виду.
Катруся ж пояснила мамі, що Роман почав тягати і смикати її за нижню білизну, а пізніше і зовсім зумів її зірвати, на що вона й дала здачі у відповідь. Вчителька ж запевняла її, що нічого страшного не відбулося.
Тоді Катрусина мама поглянула на вчительку з образою і сказала до директора:
– Ви не будете заперечувати, якщо я покладу свою руку на передню частину ваших штанів?
– Ви з глузду з’їхали?! – відповів директор.
Тоді вона запропонувала мамі Романа доторкнутися до її глибокого декольте.
Директор почав голосно говорити, що мовляв Катруся вдарила однокласника, і до чого тут цей цирк з дотиками.
– Ви – не праві! – сказала мама дівчинки. Моя донька не буде терпіти домагань хлопця, який на півметра за неї вищий! Вона лиш захистила себе від неадекватних дій підлітка! А весь ваш педагогічний колектив мав би стати на її захист!
Мама Романа вже не стримувала себе від сліз, а батько почервонів.
– Знайте, я звернусь до відділу освіти, щоб вони прокоментували ваші дії і те, що ви почали звинувачувати мою дитину, замість того, щоб стати на її захист! У вашій школі відбуваються сексуальні домагання, а ви цього не помічаєте! Педагоги…– промовила мама Катрусі. Тоді вона глянула на Романа і продовжила: – А ти, якщо ще хоч раз доторкнешся до моєї дочки – будеш мати справу з поліцією!
Заслуговує неабиякої поваги те, що жінка не залишила цю ситуацію просто так, а таки звернулася до відділу освіти міста. Завжди потрібно бути на стороні своєї дитини і захищати її, скільки вистачить сил. Ніколи не закривайте очі і не мовчіть!