Мій старший брат завжди був улюбленцем батьків. Зараз я це розумію так, як ніколи.
Після того, як не стало бабусі, батьки вирішили переїхати в її будинок у селі. Вони тоді вже обоє були на пенсії та сказали, що їм хочеться жити у спокої. Місто на них тиснуло та вони зібрали всі свої речі. Нашу трикімнатну квартиру ми продали та гроші поділили між собою. Ми з Арсеном майже однолітки, між нами різниця один рік.
Покупець на квартиру знайшовся доволі швидко та ми поділили гроші. Кожен купив однокімнатну квартиру. Арсен залишився задоволеним тим, що він має, а я вирішив, що збиратиму гроші для покупки двокімнатної квартири. В майбутньому я планував одружитися та щоб у нас народилася дитина. Для дитини потрібна буде кімната. Краще вже її мати, ніж потім клопотати собі голову над тим де взяти гроші на житло.
На той момент я працював на хорошій роботі та чудово заробляв. Мені вдалося оформити іпотеку на житло на хороших умовах. Я продав свою однокімнатну квартиру та переїхав у двокімнатну. Став виплачувати платежі по кредиту. У мене все чудово виходило.
Арсен і далі проживав на своїй квартирі. Відчувши себе у ній повноправним господарем він почав водити туди дівчат. Коли я приходив до нього, то у брата в гостях щоразу була якась інша дівчина. Його домівка була схожа на помийну яму: бруд, порожні пляшки, розкиданий одяг. В Арсена вдома щоразу знаходилися речі, які йому не належать, частіше за все це була жіноча спідня білизна.
Згодом сталося так, що одна дівчина від нього завагітніла. Брату довелося одружуватися з нею. П’янки та гулянки припинилися та ми надіялися, що брат візьметься за розум. Невдовзі народилася дитина.
На той момент я уже майже виплатив усі платежі по кредиту. Коли моєму племіннику виповнився один рік, мама запропонувала відсвяткувати його День народження у мене вдома, оскільки у мене більше місця, а в село до батьків гостям буде дуже далеко їхати. Я погодився.
Коли святкування було вже у розпалі, мама раптом озвучила “геніальну” ідею: ми з братом можемо обмінятися квартирами. А це тому, що у нього є дружина з дитиною, а у мене поки немає.
Я не став з’ясовувати стосунки прямо за святковим столом, а покликав маму на кухню, щоб обговорити її задум.
– В цю квартиру вкладені мої гроші, я їх заробив. Більш ніж впевнений у тому, що Арсен не віддасть мені цю різницю, – сказав я мамі.
– Але ж він твій брат, тобі що, шкода?
– Так, шкода, я працював на роботі в той час, як брат розважався. А ти не подумала про те, що у мене теж колись буде дружина та дитина. Що тоді? Назад мінятися?
– До цього часу ще треба дожити.
– Я серйозно підходжу до вибору дружини та не робитиму комусь дитини випадково.
Мама повернулася до гостей в поганому настрої, застілля швидко закінчилося, гості порозходилися залишивши мені гору немитого посуду. Наступного дня до мене зателефонував Арсен та сказав, що я жмикрут. Хай так, але я стоятиму на своєму, бо знаю, що маю рацію в цій ситуації. Зараз зі мною вони не спілкуються, ну і нехай.
