Я й не думала, що ми з мамою колись nосваримося через якусь квартиру.
Я рано залишилася без батька. Він пішов від нас до іншої жінки, згодом у нього народився син. Батько завжди добре заробляв, платив аліменти до тих пір, поки мені не виповнилося 18 років, а потім купив мені квартиру. Я зраділа що тепер зможу з’їхати від мами та жити самостійним життям, але мама сказала, щоб я навіть не думала приймати такий щедрий подарунок:
– Він намагається відкупитися від тебе, компенсувати те, що його не було в ключові моменти твого життя. Василь завжди вважав, що за допомогою своїх грошей він може розв’язати будь-яку проблему. Не цього разу!
Я розумію, що мама ображена на батька за те, що він колись покинув нас, але ж це було багато років тому. Відтоді пройшло вже багато часу та вона вже зустріла свого наступного чоловіка. Поки мама не відпустить цю образу, їй важко буде з нею жити решту її життя.
Мені нестерпно жити у двокімнатній квартирі з нею та вітчимом. Дядько Микола хороший чоловік, але він для мене зовсім чужий, я не можу розслабитися у себе вдома. Ця квартира мені потрібна, але й з мамою псувати стосунки не хочеться.
Зрештою мама змирилася з тим, що ця квартира тепер моя, але запропонувала мені наступний варіант: я залишаюся жити з ними, а свою квартиру здаю квартирантам, таким чином мамі буде легше платити за моє навчання в університеті. Тобто гроші за оренду йтимуть на оплату мого навчання. Але ж до того, як батько подарував мені цю квартиру, вона якось платила за моє навчання.
Батько каже, щоб я погоджувалася на прохання матері, залишилося потерпіти зовсім трішки, я ще встигну пожити окремо, а поки декілька років не зіграють великої ролі.
Коли я вже була готова погодитися на її пропозицію, мама раптом втратила терпець та поставила мені ультиматум: або я роблю так, як вона сказала, або вона забирає документи з університету та я переїжджаю від неї на свою квартиру.
Зараз ми з нею не розмовляємо.
