Мій чоловік приїхав до столиці з районного містечка. За результати екзаменів отримав безплатне місце на навчання в університеті та стипендію. Ми з ним познайомилися на першому екзамені. Він сидів поруч й допоміг мені з практичним завданням. Я вирішила йому віддячити та запросила на каву. А там вже помітила, що він доволі симпатичний та цікавий. Так й почалися наші стосунки. Ну а далі все стандартно. На четвертому курсі ми одружилися. Взяли кредит на квартиру. Мої батьки допомогли з першим внеском, тож отримали одразу двокімнатну. З перспективою на майбутніх дітей. Він працював у рекламній агенції, я отримала посаду в пресслужбі державної установи. Все йшло добре. Нас можна було назвати зразковою родиною.
Але мені надзвичайно не подобалося спілкуватися з його родичами. Ще коли він знайомив мене з батьками, то я зрозуміла, що спілкування в нас не буде. Його мама взагалі безцеремонна жінка. Я тільки зайшла у їхній будинок, як вона вирішила зіграти роль свекрухи, хоч ми тоді ще й не були одружені, та дала мені завдання на кухні. Звісно ж, що я відмовилася, що сильно вплинуло на наші майбутні стосунки. Річ у тому, що вона хотіла, щоб син повернувся після навчання у рідне місто. Я її геть не розуміла. Для чого отримувати диплом столичного університету, якщо потім будеш працювати у містечку з населенням у двадцять тисяч жителів. Добре, що чоловік мав тоді власну голову на плечах.
Після того ми бачилися тільки на весіллі, де його мама почала у своєму репертуарі починати втілювати народні традиції. Й плювати, що ми запросили багато людей, від яких у майбутньому залежали наші кар’єри. Мені було так соромно, що я не знала куди подітися. Після того ми більше не бачилися. Чоловік сам їздив до дому. Говорив, що в мене робота.
Та місяць тому на арену вийшла сестра мого чоловіка. Вона вся пішла у маму. Її виховували наче бариню. Тому й не дивно, що коли вона виросла, то вважала, що всі їй винні. Коли я відчинила двері й побачила її, то сильно здивувалася. Нас ніхто не попереджував про гостей. Особливо таких. Поруч з нею стояло кілька велетенських сумок. «Мама сказала, що я буду жити з вами» – сестра чоловіка навіть не засоромилася від того, що ось так безтактно увірвалася у нашу квартиру. Вона буквально відштовхнула мене та почала розкидати сумки по квартирі.
Виявилося, що свекруха вирішила, що якщо дочка вступила до університету, не без фінансової допомоги батьків, то вона житиме у нас. Чоловік присягався, що нічого про це не знав. Я вже розуміла, що мене очікує. Та як так можна не спитавши нас вриватися у наше життя. Пройшов місяць, а сестра чоловіка не розуміє, або удає, що не розуміє моїх натяків. Я не хочу бачити її у нашій квартирі. Мої родичі ніколи так не роблять.
