Ми з сестричкою рано стали сиротами. Батько давно нас покинув, нами займалася лише мама.
Та якось я побачив, що мама знепритомніла прямо посеред кухні. Я тоді ще був маленьким та не знав що робити. Коли мама прийшла до тями, я сидів біля неї та плакав. Сестричка в той час спала.
Згодом до нас прийшов мій дядько Олексій та вони про щось довго говорили на кухні, я нічого не чув, бо говорили вони дуже тихо.
Через деякий час дядько Олексій прийшов до нас та ми гралися, а мама кудись ходила. Коли мама повернулася, то була дуже сумна, мені теж стало сумно та я заплакав. Вони з дядьком Олексієм знову зачинилися на кухні та про щось довго розмовляли. Коли дядько йшов додому та сумно подивився на мене та погладив мене по голові, сказав що скоро він до нас прийде.
Він дотримав свого слова та знов до нас прийшов, приніс якусь настільну гру та ми з ним грали, а мама сиділа з сестричкою, раптом мама знову знепритомніла та я дуже злякався, дядько Олексій став мене заспокоювати та сказав, що маму оглянуть лікарі та все буде добре.
Він зателефонував до своєї дружини та вона дуже швидко приїхала. Разом із нею приїхала швидка допомога. Тітка Оксана залишилася з нами, а дідько Олексій разом із мамою поїхав до лікарні.
Сестричка не розуміла що коїться та увесь час кликала маму, я підозрював, що мама більше не повернеться до нас та сидів мовчки. Тітка Оксана намагалася нас розрадити, увімкнула мультики на своєму ноутбуці, який принесла з собою. Ми дивилися їх аж поки не позасинали.
Коли я прокинувся, біля мого ліжка сидів дядько Олексій та плакав. Я запитав чому він плаче, а він міцно обійняв мене та сказав, що моєї мами більше немає та тепер я з сестричкою поїду жити до них. Я сильно розплакався та раптом в кімнату зайшла сестричка, вона запитувала де наша мама, а дядько Олексій не зміг їй відповісти. Я зрозумів, що мені потрібно повідомити Софійці цю новину так, щоб вона зрозуміла:
– Мама стала ангелом, щоб краще бачити нас з неба та оберігати нас.
Софійка сказала, що любить ангелів.
Тітка Оксана та Дядько Олексій допомогли нам зібрати наші речі та ми поїхали до них додому. Я довго не міг звикнути до нового місця та до того, що мами більше з нами немає. Пройшло декілька місяців та ми з дядьком Олексієм пішли на її могилу. дорогою купили букет бузку та я дуже сильно плакав, бо сумую за нею.
На щастя, наші тітка та дядько виявилися хорошими людьми та добре до нас ставилися. Щоб ми не сумували, вони в перший же день купили нам домашніх тварин. Мені купили собачку, а Софійці котика. Доглядаючи за тваринами ми на мить забували про нашу втрату. Згодом Софійка підросла та стала все розуміти, тепер ми брали її з собою, коли йшли на могилу мами.
Тітка Оксана вміла пекти дуже гарні кекси та залучила нас до своєї справи. Ми з сестричкою їх прикрашали та розповідали усім знайомим та друзям про те, чим займається моя нова сім’я. Справи пішли вгору.
Зараз ми з сестрою вже дорослі та ніколи не забудемо як добре до нас ставилися дядько та тітка. Дядько Олексій часто каже, що у нього не було дітей, але нашою появою він відчув що таке мати повноцінну сім’ю та ми зробили його дуже щасливим.
Я вдячний йому та тітці за те, що вони взяли нас з сестрою під опіку та ми не потрапили до дитячого будинку.
