Кілька років тому я одружилася з іноземцем. Коли я навчалася в університеті він приїхав до нашої країни за програмою обміну студентів. Ще зі школи я добре знала англійську, ходила на додаткові курси, тому мовного бар’єра в нас не було. Зустрічалися ми цілий семестр, аж поки я не завагітніла. Хлопець виявився добропорядним й запропонував одружитися та переїхати жити до нього на батьківщину. Хоч моя мама й була проти цього та всіляко намагалася мене відмовити я покинула навчання й після довгих процедур з укладанням шлюбу з іноземцем та отриманням тимчасової візи я переїхала мешкати за кордон.
Родина хлопця зустріла мене дещо зверхньо. Хоча мій новий чоловік мене запевняв, що все просто чудово. На перший ас ми поселилися в них, але за кілька тижнів вже винаймали власну квартиру. Нова країна, нові люди, нове оточення справляли на мене враження. Я щодня відкривала для себе щось нове. Здавалося, що я потрапила на іншу планету. Все було не так як у нас. Моя вагітність та пологи пройшли легко. Можливо так вплинув інший клімат. В мене народився хлопчик. Ім’я обирав чоловік. Він просто не міг натішитися, що став батьком.
Він працював, я сиділа вдома з дитиною. Ми отримували непогану допомогу від держави. До того ж допомагали його батьки. Так й минули п’ять років нашого життя. Син почав ходити до дитячого садочка. За час поки я з ним сиділа дома, то змогла вивчити мову. Хоч й не досконало, проте отримала державний сертифікат й вже могла отримати роботу. Ми переселилися до власної квартири, за яку виплачували кредит. Загалом, життя почало налагоджуватися.
Місяць тому до мене зателефонувала сестра. Вона довго випитувала як в мене життя, цікавилася роботою. Мені навіть здалося підозрілим. Аж раптом вона сказала, що також хоче виїхати за кордон й планує перший час пожити разом зі мною. Я не знала, що сказати. Можливо, те, що я прожила довгий час за кордоном й вплинуло на мене. Але мені геть не хотілося, щоб вона втручалася в наше життя. У своїй квартирі ми мали лише дві кімнати. По перше їй просто не було б де спати, а по друге це не нормально, що ми з чоловіком будемо ділити нашу квартиру з моєю сестрою. Я відмовила, на що сестра різко кинула трубку.
Через пів години зателефонувала мама. Вони з сестрою були вдвох. Скільки образливих речей я почула через те, що не захотіла жертвувати комфортом родини. Мама та сестра сказали, щоб я більше не поверталася додому, якщо я не ціную родину й проміняла їх на чужих людей. Й ось ми вже місяць не спілкуємося. Поступатися я не збираюся.
