Я ніколи не мріяла про щасливу сім’ю, чоловіка та дітей. Просто не уявляла себе в ролі дружини, матері та хатньої робітниці. Мабуть, ще з садочка вирішила для себе, що буду моделлю. Коли дивилася з мамою телевізор, то уявляла, як і мене щовечора показуватимуть на екрані, а рекламні банери демонструватимуть моє прекрасне обличчя.
З неба на землю опустила мати, коли я була у 11 класі. Вона вирішила, що настав час мені визначитися з майбутньою професією. «Тільки щось нормальне обирай, а то я тебе знаю. Зараз знову про свої обкладинки журналів співатимеш!» Тема модельної кар’єри була закрита й ненька дуже сердилася, коли я намагалася переконати її в іншому.
-Ти станеш медичною сестрою – заявила мені мати, коли ми вечеряли. – Он у лікарню завжди потрібні люди, так що робота буде.
-Ага, а харчуватимуся я лапшою швидкого приготування й житиму з тобою до кінця своїх днів, бо на зарплату медичної сестри власної квартири точно не купиш.
-Тоді ти станеш вчителькою! Їх завжди шанують та поважають. Матимеш подарунки на свята та зможеш займатися репетиторством – пропонувала мати.
-Зарплата вчительки не далеко втекла від медичної сестри. Вазу чи сервіз я й сама зможу купити, так що мені не потрібні такі подачки, а щодо репетиторства – це провальна справа. Мені самій потрібен спеціаліст, куди там братися інших навчати.
-Ну а ким же ти тоді будеш? – не витримала мати й перейшла на крик. – Ой, тільки не починай знову про своїх моделей, бо будеш покарана на місяць!
-Тоді вийду заміж за Юрка із сусіднього під’їзду, він уже давно у коханні зізнається. Це ж краще, чим зніматися для журналу правда, мамо?
Достукатися до цієї впертої жінки було нереально. Що ви думаєте? Мама таки втиснула мене у медичний коледж ще й наказала гарно навчатися аби її не ганьбити. Перший курс я чесно та добросовісно намагалася навчатися, поки не пішла на кастинг реклами, який успішно пройшла. Далі були запрошення на зйомки, поки мені не запропонували міжнародний контракт моделлю весільних суконь.
Мамі я нічого не розповідала. Навчання покинула, контракт підписала, а про своє місцеперебування повідомила, коли була в аеропорту. Ох і кричала вона, але змінювати щось запізно.
Вдома мене не було пів року. Не скажу, що бути моделлю легко. Як виявилося – це дуже важка робота, що потребує максимальної витримки, фізичної підготовленості та постійних жертв. Я й так була худа, як тріска, а ще й доводилося сидіти на дієті, бо ті сукні ніби шили на манекени, а не на людей.
Проте усі страждання щедро винагороджувалися. Коли приїхала до матері, подарувала їй омріяну шубу та золоті сережки. Вона розплакалася, спершу добряче мене вилаяла, а потім обіймала та не хотіла відпускати.
До наступного контракту мама поставилася значно спокійніше й більше не переконувала мене у безглуздості обраної професії.
Наразі я живу на дві країни. Часто літаю за кордон на зйомки, але все одно повертаюся додому. Ми з мамою переїхали до міста. Живемо у власній квартирі, яку я змогла купити після закриття другого та третього контрактів. Мама у мене перепросила за те, що так поводилася й не вірила у мої мрію. Я не тримаю на неї зла, адже зараз знаходжуся саме там, де повинна бути.
Своєю історією ділюся з вами аби переконати, що дітям не потрібно нав’язувати власні погляди та мрії. Краще поговоріть з ними відверто та допоможіть визначитися з тією справою, яка приноситиме в першу чергу задоволення, а вже потім гроші. Адже, якщо займатися тим, що тобі до душі тоді не доведеться жодного дня у житті працювати.
