Доню, не потрібно більше приїжджати до нас, якщо тільки для того, щоб поспати до обіду, побігати по друзях і поїхати.

Павло і Ганна все життя трудилися. Виростили трьох дочок. Всіх виучили, заміж віддали. Всім трьом допомогли в купівлі квартир. Адже хазяйство завжди тримали велике. Три корови, свині, кури, великий город. Та хіба все перелічиш, скільки всього. Складали копієчка до копієчки. І таки вдалося дітей у світ вивести не з пустими руками. Скільки всього наготували, і все дітям. Самі лишньої одежини для себе не купили, лише щоб у дітей достаток був.

Але з часом, коли в дітей підросли їхні діти, достаток став у кожній родині, не часто стали їздити до батьків. Та і що їздити. Адже вони старенькі, стільки худоби несила тримати. Залишилася одна корова та кури. А все інше продали, розділили між дочками гроші. Від тих пір інколи навідається хтось із дівчат, і то годину, чи дві посидять, і назад. Не залишаються у батьків. А щоб допомогти, то і не питають чи потрібно.

На днях телефонувала найменша, Оксана. Повідомила, що приїде на тиждень. Здивувалися Павло і Ганна, але водночас зраділи. Нарешті хоч одна допоможе їм по господарству. В будинку генеральне прибирання потрібно зробити. Адже у мами голова крутиться, коли на стілець стає. Павло не пускає, ще впаде. Нехай вже так будинок стоїть, не витерті стіни. Наразі все приберуться, і батькам допомога.

Оксана приїхала зранку, сказала що втомилася з дороги, тому відпочине. Спала до вечора, а потім зібралася, подругу провідати, говорить, і пішла. З’явилася серед ночі, тихенько пішла на своє ліжко, хоч батьки все чули. Наступного дня спала до обіду. Пообідавши почала збиратися. Мама тільки хотіла спитати. Коли вже прибирання розпочнуть, як Оксана мовила:
– Сьогодні увечері збираємося класом. Хочемо зустрітися, адже всім цікаво хто і як прилаштувався в житті.

Знову прийшла серед ночі. Щоб сісти поговорити з татом і мамою, цього немає. Все кудись іде, поспішає. Мама вже й не нагадує про прибирання, тільки сумно хитає головою. Коли Оксана стала такою. Лише б гуляти. Раніше допомагала все, коли в школу ходила. Не потрібно і вказувати. Наразі не бачить скільки роботи зібралося.

В останній день дочка зібрала валізу, поховала всі гостинці, які мама турботливо складала для неї. Зібралася вже йти, як мама витираючи сльозу зі щоки їй і каже, – Доню, ми любимо тебе і завжди любили, але якщо ти збираєшся до нас наступного разу так само приїжджати тільки для того, щоб поспати до обіду, побігати по друзях і поїхати, то не потрібно приїжджати в такому випадку. Можеш просто зателефонувати нам і поцікавитись як у нас справи.  Якщо тебе, звичайно, це ще турбує. Соромно доньці стало. Мовчки обняла батьків і пообіцяла, що відтепер не буде такою егоїсткою. Чмокнула обох у щоку і поїхала.  Хочеться вірити, прошепотіла під ніс собі Ганна, дивлячись доньці в слід.

Оцініть статтю
Дюшес
Доню, не потрібно більше приїжджати до нас, якщо тільки для того, щоб поспати до обіду, побігати по друзях і поїхати.