Андрійко змалечку знав лише маму. Вона завжди була з ним поряд. І більше нікого в нього не було. Тато покинув маму ще до його народження.
Був вечір. Мама сказала, що йде в магазин за покупками і скоро вернеться. Маленький Андрійко пообіцяв, що буде чемним і зачекає на повернення мами.
Минула година, дві, а мами все не було. Хлопчик, якому було всього п’ять рочків, заплакав і на всяк випадок пішов у спальню переконатися, чи часом мама не там. Але її у спальні не було. І черевиків, в які вона взувалася перед виходом, також не було.
На Андрійка почав накочуватися страх, і він знову заплакав. Так і заснув, рюмсаючи.
Прокинувся від сонячних променів, що лягали навскісно на його ліжечко. Дитя встало і знову подалося на пошуки мами. До сусідів хлопчик не заходив. Бо, за словами мами, там живе нехороший дядя, який постійно п’яний і який любить сваритися. Андрійко його боявся.
Хлопчик вийшов на вулицю. Він надіявся десь тут знайти свою маму. Перехожі на малого не звертали ніякої уваги. Малий втомився від своїх пошуків і присів на лавочку, що трапилася йому в дорозі.
На ній сиділа старенька бабуся. Малий присів і сльози потекли самі собою. Старенька жінка глянула на дитя і запитала, що трапилося.
-Іди додому, – мовила вона, оскільки подумала, що хлопчик просто вередує, і пригостила малого яблуком.
Малий і далі не припиняв своїх пошуків. Дорослим, що стрічалися на його дорозі, було не до нього. Кожен був заклопотаний власними справами.
Врешті Андрійко втомився до крайнощів і заснув просто посеред вулиці. Надходив уже вечір. Дитя, голодне і перелякане, спало під відкритим небом.
Хтось викликав поліцію. Так Андрійко опинився у відділку. А потім його знову кудись везли і передали в руки якійсь тьоті.
-Я хочу маму! – знову сплакнув Андрійчик у надії, що ось він її побачить. Але в тому приміщенні, куди його привели, ніде мами не було.
Прийшла інша тьотя принесла одежу й допомогла йому переодягнутися. Потім взяла його за руку і повела кудись. Так він опинився серед таких же діток, як він. Мами тут також не було!
Хлопчик прислонився до стіни і довго стояв так у заціпенінні. Він усвідомив, що мама десь далеко-далеко, і вона вже ніколи, мабуть, до нього не прийде.
P.S. Мама втраnила під к0леса автомобіля і 3агиHула ввечері, коли вийшла з хати.
