Я народилася у великій багатодітній родині. На жаль, мені пощастило народитися найпершою, тому всі турботи по вихованню й догляду за братами й сестрами лягли на мої плечі. Поки нормальні діти мого віку гралися, навчалися та займалися своїми хобі, я готувала їсти, прибирала, прала, пеленала, годувала та няньчила трьох сестер й брата.
Закінчивши школу, планувала вступати навчатися, але не судилося. Мама з батьком розлучилися, наймолодшому щойно виповнилося 2 роки. Мама вийти на роботу не могла, тому це зробила я. Відмовилася від навчання й пішла працювати. Тепер на моїй шиї була вся родина.
Жила я ось так заради родини, забувши про власні інтереси, довгих вісім років. Поки молодша сестра не стала повнолітньою. Мені так все набридло, що я залишила всі клопоти на неї, а сама поїхала за кордон на заробітки. Там зустрілася зі своїм земляком Юрком. Між нами сталося кохання й хлопець зробив мені пропозицію. Ми домовилися відкласти весілля, поки не заробимо достатньо грошей на власне житло. Повертатися у будинок в якому виросла я точно не збиралася.
Я повернулася додому на місяць раніше, щоб зібрати речі та переїхати до нареченого. Вдома на мене чекав сюрприз. Сестра на яку я всіх залишила майже одразу вискочила заміж та втекла з дому. Третя, по рахунку, ще була неповнолітньою, але вже влаштувалася на роботу, щоб годувати родину. Мама геть знахабніла, бо привела додому чергового залицяльника, а про дітей зовсім не дбала.
Коли мене побачили вдома щиро зраділи, тому що думали, що я знову про них турбуватимуся. Та робити цього я не збиралася. Мовчки зібрала свої речі й сказала, що на мене вони можуть більше не розраховувати. Тепер мені є про кого дбати, а головне, що у відповідь я отримуватиму те ж саме.
