Моя старша донька часто допомагала мені доглядати за молодшою. Моя молодша донька Іванна завжди наводила у квартирі безлад, розкидаючи свої іграшки та розфарбовуючи стіни олівцями. Так завжди буває, що молодша дитина росте більш розпещеною, ніж старша та я вважала, що з часом молодша донька буде більш слухняною.
Мені не вистачало якогось захоплення в моєму житті. Усе своє життя я щось робила для когось, зовсім забуваючи про себе. В дитинстві я дуже просила маму записати мене на танці, але не було кому мене водити на цей гурток, тож мама відмовила. Тепер у мене була можливість втілити свою мрію. Я записалася на танці. Заняття відбувалися вечорами двічі на тиждень. Мені потрібна була допомога з молодшою донькою та я залишала її на Оксану та чоловіка.
Арсен не був у захваті від моєї затії, тож цього вечора почав переконувати мене залишитися вдома.
Я відмовлялася та сказала, що піду на танці.
– Припини поводитися наче дитина, – сердито сказав Арсен.
Я мовчала, але продовжувала робити своє. Я знала, що якщо не піду, то у мене буде поганий настрій. Якщо ж я відвідаю сьогодні заняття, то буду емоційно зарядженою на довгий час та зможу краще доглядати за домом та дітьми. Тут в розмову втрутилася старша донька:
– А куди мама йде?
– До іншого чоловіка, через дві години повернеться та уся буде світиться від щастя, – відповів він Оксані.
Здавалося, донька повірила в його слова та не зрозуміла, що він так пожартував спересердя. Вона замовчала та не стала більше нічого розпитувати.
Я пішла переодягатися. Сьогодні я одягну яскраву червону сукню, яка мені дуже личить. Одягаючи її я перебуваю в радісному передчутті. Згодом я зробила макіяж та зачіску. Такою мене побачила Оксана та запитала:
– Мамо, ти йдеш до іншого чоловіка, правда?
Вона дивилася на мене такими жалібними очима, що мені аж стало її шкода. Тоді я промовила до Оксани:
– Ходімо зі мною та все побачиш.
Я хотіла раз і назавжди поставити всі крапки над “і” та знала, що краще все показати, ніж довго пояснювати.
Донька швидко взулася, взяла свій рюкзак та ми пішли разом. Оксана увесь час мовчала.
Ми йшли через парк та я ловила на собі захопливі погляди перехожих. Оксана лише розгублено оглядалася. Ми дійшли до старовинної будівлі, де проходять заняття.
Перед нами постала невеличка сцена, зал уже був заповнений глядачами. На сцені вже почали виступати інші танцюристи. Я посадила Оксану в перший ряд та сказала, що скоро вона мене побачить. Я пішла за куліси, щоб підготуватися до виступу. Нарешті я була на сцені. Серед глядачів я зловила погляд доньки, вона була зачарована тим, як я танцюю. А я була щаслива від того, що їй сподобалось.
Арсен ревнував мене до мого хобі. Мабуть, ні з ким та ні з чим не хотів мене ділити, ось і сказав доньці, що я маю іншого чоловіка, а Оксана повірила йому.
Для мене танці є дуже важливими та я не збираюся покидати заняття через те, що Арсен це не схвалює. Танцюючи я відчуваю себе щасливою та не уявляю свого життя без танців в тій самій мірі, як і е уявляю свого життя без чоловіка та дітей.
