Почалася моя історія ще у випускному класі. Батьки вирішили розлучитися. Проте не так, як всі нормальні подружні пари, які поважали один одного, хоча б через спільних дітей. Мої робили це через суд та ще й з такими скандалами й криками, що тільки лінивий не обговорював нашу сім’ю.
Окрім мене у батьків є ще старша донька Леся. Стосунки у нас склалися не найкращі. Ще одна «зірка», через яку люди мають про кого попліткувати. Леся у нас дуже влюбчива. Так і виходить, що кожного місяця гуляє під ручку з іншим. На розмови поза спиною дівчина не зважає й активно шукає гідного претендента.
Я не міг дочекатися, коли вступлю до університету та втечу з цього дурдому. Надовго втекти не вдалося, адже мама поїхала на заробітки. Тато пішов облаштовувати особисте життя, а мені доручили Лесю. По ідеї все мало бути навпаки, але таке вже воно життя, непередбачуване.
Чотири роки я піклувався про сестру, маю на увазі у фінансовому плані. Вона працювати не хотіла, періодами жила коштом своїх кавалерів. Коли була сама, зверталася по допомогу до мене. Мама грошей нам не надсилала, татко взагалі пропав безвісти. Добре, що у мене були замовлення на курсові та магістерські й вчився я на державній формі. Так і тримався на плаву.
Після навчання вступив на магістратуру заочно й вдалося отримати посаду викладача в училищі. Українська мова для мене не просто предмет, а й моє щире захоплення. У вільний від роботи час займаюся репетиторством, а на вихідних проводив онлайн-тренінги та вебінари.
До речі саме так я познайомився з Ангеліною. Вона записалася до мене на безплатний урок української мови. Ми багато говорили не на тему, мій прорахунок, й врешті я запросив дівчину на побачення. Ангеліна зізналася, що ще студентка. Тобто стосунки для нас під суворою забороною. Довелося чекати три роки, перш ніж афішувати, що ми разом.
Саме в цей час повернулася мати із заробіток, тож я спокійно передав сестру на її плечі. Хотів поділитися радісною новиною з рідними. Дозрів й збираюся одружитися. Вони за мене не раділи, а навпаки обурилися. Як же це так я посмів забутися про них. Та найцікавіше далі.
Сестра поцікавилася, чому я так поспішаю, чи не вагітна часом моя дівчина. Хоч я не хотів їм казати заздалегідь, але й обманювати у такому разі не можна. «Вагітна». Леся запропонувала познайомитися й зібратися за вечерею. Для мене це був гарний знак примирення, тож не підозрюючи нічого поганого я поїхав по Ангеліну.
Мама з сестрою накрили на стіл. Перші хвилини знайомства минули вдало, поки Леся не почала ставити незручні запитання. Вона допитувалася в моєї дівчини, чи готова та пожертвувати своєю молодістю та красою. Чи розуміє вона, що таке мати малу дитину, адже можна попрощатися з розвагами, косметикою та одягом, бо ми не матимемо на це грошей. Добила моя мама, яка запропонувала жахливе:
-Ангелінко, золотце, ти ж іще молода. З дітьми ви завжди встигнете. У вас же зараз ні кола ні двора. Зроби аборт й не мучся.
Я не витримав, підірвався з-за столу й забрав Ангеліну, повідомивши, що нас більше у цьому домі не буде. Як можна бути настільки зарозумілими й егоїстичними стервами? А все тому, що Леся також вагітна. От тільки татка у дитини немає. Чи вона сама не знає хто він, чи той сам відмовився від дитини. Я не знаю, але обидві розраховували, що дитини на ноги підійматиму я. Чи вони думають, що все життя будуть на мені їздити? Ангеліна зустріч із моєю рідне ніяк не прокоментувала.
Я попросив вибачення в Ангеліни за них й пообіцяв, що вона більше ніколи не потраплятиме у такі незручні ситуації. Зараз ми чекаємо на появу нашого первістка. Я вже домовився про покупку невеличкого будинку на виплату, тож сина привеземо у власний дім. Й ніякі родичі нам не потрібні для того аби бути щасливими.
