Артема мама кинула, коли йому виповнилося п’ять років. На той час вони з мамою і татом жили у квартирі бабусі, маминої мами. Все було добре, нічого не віщувало перемін. Та одного разу мама їхала з відрядження. В потягу познайомилася з чоловіком. Всю ніч вони говорили. Їй здалося, що знає того чоловіка давно. Коли виходила на своїй зупинці, обмінялися номерами телефонів.
Вдома чоловік нічого не запідозрив. Приїхала дружина сумна, але ж не було її тиждень, скучила за ними. Та потім її поведінка показалася підозрілою. Все не так, Андрія, свого чоловіка, сторониться. На запитання, що з нею, не відповідає. А потім зовсім зникла. Залишила записку, щоб не чекали. Зустріла іншого, кохає його. Так Андрій залишився з сином Артемом. Продовжували жити з тещею. Минув місяць, а мама не поверталася. Артем все чекав, ось з’явиться, та все марно.
А потім і бабуся запропонувала Андрію з’їхати від неї. Молодша донька збирається переїхати до мами, так що зять з онуком лишні, повинні звільнити квартиру. Андрій брався за голову. Йому нікуди йти. Його мама живе в однокімнатній квартирі, маленька, тісненька. Та мама сказала, щоб переїжджали до неї. Не на вулиці залишатися з Артемом. Так і стали жити утрьох в однокімнатній квартирі. Якось розмістилися. Бабуся постелила собі на кухні, а Артем із татом в кімнаті.
Пізніше зробили ремонт, викинули одну стіну, що була між кімнатою і кухнею. Простору побільшало. Вже не здавалося, що бабуся живе на кухні. Артем пішов у школу. А шкільні роки швидко летять. Не встигли оглянутися, як закінчив школу. Вступив до інституту. На той час бабуся часто хворіла, тому Артем намагався вечорами підробляти, щоб не просити в тата. Адже багато грошей ішло на ліки. Коли перейшов на третій курс, бабусі не стало, померла. У квартирі залишилися удвох.
Тато працював, Артем закінчував навчання. Знайшов роботу, на якій показав себе наполегливим. Справи в них давно налагодилися. Інколи Артем питав у тата, чому він більше не одружився. А тато сміючись відповідав, не було куди наречену приводити. Та для сина він заощаджував гроші. Адже сподівається купити йому квартиру. А якщо вдвох заробляти будуть, то швидше мрія здійсниться.
Коли Артему виповнилося двадцять п’ять років, він повідомив татові, що збирається одружитися. Андрій і радий, але тільки но купили квартиру, ремонт не встигли зробити, а на весілля гроші потрібні. Та Артем заспокоїв. Вони з Юлею розпишуться, святкуватимуть в тісному колі. Тато, батьки Юлі та їхні друзі.
Якраз перед весіллям до них прийшла друга бабуся, теща Андрія. Стільки років не родичалася, а тут з’явилася. Вона прийшла попросити пробачення, що тоді вигнала їх із квартири. Наразі те наздогнало її. Менша дочка, яка весь час жила з нею, хоче відправити її в будинок для літніх людей. От вона і прийшла вибачитися. Андрій сказав, що він давно пробачив її, щоб про те не переймалася.
В день весілля в ресторан, де святкували, прийшла жінка з квітами. Андрій відразу впізнав колишню дружину, та не став перечити їй побачитися з сином. Артем дорослий хлопець, знає що відповісти горе матері. Так і сталося. На її сльозливі вибачення, сказав, що пробачив, але щоб вона більше ніколи не з’являлася в його житті. Вони з татом пережили всі життєві негаразди. Завдяки татові він виріс чудовою людиною. Інших родичів біля себе бачити не хоче.
Андрій гордиться своїм дорослим, розумним сином.
