З юнацьких років Юрію подобалося ім’я Наташа. Мабуть, тому, що одного разу закохався в Наташу. Здавалося один раз і назавжди. Ночами не спав, мріяв про дівчину. Кохання виявилося не взаємне. Тому Юрій страждав, не показуючи виду. Після школи мріяв, що Наташа зверне на нього увагу. Але то були тільки мрії. Доки служив у армії, Наташа вийшла заміж, народила двоє діток. У Юрія були дівчата, але коли знайомився, обов’язково звертав увагу, як звати дівчину. Якщо Наташа, намагався знайти в ній щось, що могло йому сподобатися. Якщо не Наташа, відходив від дівчини.
Одного разу побачив дівчину, яка чимось привернула до себе увагу. Коли познайомилися, звуть Наташа. Юрій вирішив, що це доля. Чимось дівчина нагадувала Наташу з юності. Через декілька місяців запропонував одружитися. Весілля справили гучне. Багато запрошених гостей, шумно, весело. Тільки мама Юрія весь час плакала. На запитання чому? Відповідала: від радості. А сама знову заливалася сльозами. Видно було, що хоче сказати щось, але так і не зважилася. Потім сказала, можливо обійдеться, а не пояснила, що обійдеться. Після весілля молоді почали жити в сім’ї Наташі. Все добре, кохають одне одного. Минув рік, мріють про діток, але то тільки мрії. На третій рік спільного життя, Наташа пішла в лікарню, перевіритися, чи все в неї гаразд. Потім повела Юрія. Лікарі винесли вирок. Чоловік не може мати дітей. Лікар здивовано дивився на Юрія. Ваша мама повинна це знати.
Коли на вихідний чоловік прийшов до батьків, запитав у мами, чи правду сказав лікар? Ти знала? Запитав. Мама знову почала плакати. Я бажаю тобі, синку, щастя. Не знаю про що я думала, що не сказала тобі раніше, але сподівалася, що ти й Наташа разом будете завжди. Тільки тепер Юрій зрозумів, чому на весіллі мама весь час плакала. Тяжко на душі, але жити потрібно далі. З дружиною стосунки розладилися, через деякий час розлучилися. Наразі Юрій живе з батьками. З дівчатами не знайомиться. Навіщо? Все одно продовження не буде. Робить ремонт в будинку. Їздив в Польщу на заробітки, купив автомобіль. Біль в душі потихеньку затихав.
Нещодавно влаштувався на постійну роботу в місті, більше не їздить на заробітки. На роботі поруч із ним працювала Тетяна. Гарна дівчина. Вони потоваришували. Таня розповіла, що розлучена, виховує доньку Оленку. Чоловік пішов від неї до багатої. На роботі вони завжди разом, потім із роботи йшли також разом. Так день за днем, не помітили, як один без одного і кроку зробити не могли. Все разом.
Одного разу Юрій запропонував жити разом, виховувати Оленку. Тані він розповів про свою біду, що дітей не може мати. Тому, якщо згодна жити з таким, виходь за мене заміж. Чоловік нервувався, що скаже дівчина у відповідь. Таня сказала так, жити разом будемо, але розписуватися, поки що ні. Придивимося одне до одного, якщо в нас все буде гаразд, то розпишемося пізніше.
Наразі живуть вони три роки в мирі й злагоді. Виховують Оленку, дівчинка називає Юрія татом. Таня кохає чоловіка, але так і не розписалися до сих пір. Мабуть, то не важливо. Головне, в їхньому житті поселилося щастя.
