Мамо, знову той бомж до тебе прийшов! донька згірдно скривила обличчя.
Який же він бомж? У нього є кімната. Просто нещасна людина.
З цими словами мати вилетіла на сходову клітку, щиро посміхнулася й почала запрошувати гостя додому. Він відмовлявся, соромлячись, і попросив у борг трохи грошей. Вона принесла потрібну суму й кілька бутербродів у целофановому пакеті:
На, візьми, поїж.
Він усміхнувся ротом із вибитими передніми зубами, пообіцяв повернути гроші через тиждень і вийшов на вулицю, де його чекали такі самі неохайні й занедбані товариші.
Навіщо ти його, цього бомжа, приваблюєш? спитала донька, навмисно наголошуючи на останньому слові. Завжди даєш гроші, які він ніколи не повертає.
Чому не повертає? Іноді повертає.
Та годі тобі! Був один чи два рази. До речі, чому у нього така дивна кличка «Тримайся!»?
Це його улюблене слово. Усім каже «тримайся!», підбадьорює, якщо у когось життя не складається. А ось самому не вдалося втриматися. Він же не старий. Алкоголь нікого не прикрашає. Та ще й нещасливе кохання. Безвідповідне. Він мене любить, а я його ні.
Коооохааає?! Тебе?! У вас що, щось було? донька остовпіла й навіть привстала зі стільця.
Мати трохи вагалася, чи розповідати, та все ж зважилася.
Ми давно знайомі. У моїй молодості я якось посварилася з хлопцем. Залишилася без грошей, нічою, на іншому кінці Києва. Мобільних тоді не було, та й дзвонити було нікому я жила сама. Іду пішки. А що робити? Машини зупиняються, але або не хочуть брати, або нахабно пропонують розрахуватися «натурою». Таксисти, що з них візьмеш? А тут якраз і Сашко проїжджав. Він тоді теж на таксі працював:
Дівчино! Не підкажете, де тут у нас Пальма-де-Майорка?
Я не зрозуміла, що він жартує, і почала пояснювати, що не знаю. А він сміється:
Сідай, Красуня, поїдемо разом шукати!
Потім я вже дізналася, що це курорт у Іспанії. Ми мріяли поїхати туди, де бірюзове небо, синє море й смарагдові гори. Та на своє лихо він познайомив мене зі своїм другом. Я його побачила і пропала! Як же я його кохала! Дурна!
Незабаром ми одружилися, ну а Сашко, як це буває, став свідком і сімейним другом. Мій перший чоловік виявився бабієм. Намучилася я з ним, доки зрозуміла, що він не чоловік, а покидьок. Завагітніла я через рік. Контрацепцію тоді не рекламували, а в СРСР сексу взагалі не було. Зате були аборти. Мій «милий» тоді умовив мене на цю гидоту. І звідки в нього така красномовність взялася?
Я погодилася, а даремно. Ох, як я натерпілася! На все життя запамятала. Тоді аборти робили в лікарні на Берестейському. Конвеєр. Там не лише вичищали, а й «прочищали» мозок, позбавляючи будь-яких залишків романтики у стосунках між чоловіком і жінкою. Робили майже без анестезії. Дадуть маску а який від неї клопіт? Біль пекельний! Доповзла до палати, а там такі самі обдурені, нещасні жінки. Сидимо сумні. Туга. Відчуваю, як ненависть до чоловіків клекоче у мені всередині.
І пісня в голові крутиться: «Солодку ягоду ми разом зірвали, гірку я сама». От, думаю, сволоти! Ніяких клопотів! Але раптом нянечка заходить у палату і приносить не повіриш відро тюльпанів і торт! Величезний торт, кілограмів на два, «Полуниця з вершками». Такі торти готували лише на замовлення у кондитерській «Столична». Я сижу, вся в квітах, уплетаю торт, знову плачу, але тепер від щастя. Кохає! Памятає! Рідний мій!
А на кришці торта всього два слова друкованими літерами: «Тримайся, Наталко!». Усі мені заздрили. Повернулася додому, сяю від щастя, хоча почувалася жахливо все боліло! Подивилася в очі чоловікові і зрозуміла: не він, а Сашко про мене турбувався. Отож, я розлучилася. Але й з Сашком у нас не склалося. Він добрий, порядний, але нічого до нього я не відчувала. Пустота. Коли він зрозумів, що я його не кохаю й не зможу покохати, то незабаром зник. Потім я дізналася, що поїхав на Північ, заробляти. Ну а я зустріла твого батька. Доля знову подарувала мені кохання. Я ж щаслива!
Сашко повернувся на початку девяностих. Жахливий був час. На вулицях безлад. Бандити глузували з людей. А тут моя сестра з Чернігова в гості приїхала. Гарна дівчина. Ось її бандити й схопили у дворі. Затягнули в машину. Тоді це було звично. Насилують дівчину і викинуть десь за містом, а то й вбють. Зрозуміло, ніхто не втрутився. Боялися. А тут Сашко сидів у дворі з мужиками, пив вино. Він уже поступово спивався. І ось лише він заступився.
Один із бандитів, здоровенний, ударив його раз. Саш
