Зі своїм другим чоловіком, Андрієм, я познайомилася на зупинці. Йшов дощ, я запізнилася на свій автобус. Андрій їхав машиною, запропонував підвести. Так почалася наша історія. Через 6 місяців ми розписалися, і стали жити в його квартирі. Свою квартиру я поки здала в оренду.
Я виховувала дітей сама, чоловіка не стало давно. Андрій вже 7 років, як розлучений, має сина. Мої діти вже дорослі, усі мають свої родини. Син Андрія, Артем, йому 28 років.Розлучений програміст, постійно знаходиться у пошуку себе. На роботі не затримується, тому часто позичає гроші в батька. Я вважаю це неприпустимим, бо Артем вже дорослий чоловік. Він повинен бути самостійним.
Після розлучення Артем спочатку жив у матері. А його мама теж вирішила не гаяти часу, і почала влаштовувати особисте життя. Вона чомусь вирішила, що її особисте життя для неї важливіше і почала водити додому своїх кавалерів. Вона змінювала їх з постійною регулярністю, між сином новими обранцями траплялися сварки.
Так Артем переїхав до нас. Мені здається, що колишня Андрія навіть зраділа і швиденько відправила сина до батька. Я знову нічого сказати не могла, адже, коли виходила заміж за Андрія то знала, що у нього є син.
Ось цей ледацюга переселився до нас. Користі від нього жодної, одні збитки. Цілими днями лежить на дивані, грає в ігри на ноутбуці, і живе за наш рахунок, їсть на хліб.
Я спочатку намагалася поводитися стримано і навіть налагодити контакт з ним, але це було потрібно тільки мені. Судячи з його поведінки, він спеціально виводить мене з себе кожен день і отримує задоволення від цього.
Поселився в нашій оселі як у безкоштовному готелі. Я після роботи, як покоївка щодня за ним прибираю. Готую їсти, перу речі.
Одного дня я прийшла втомлена з роботи. З порогу Артем сказав такі слова:
Маман, а що у нас сьогодні на обід?
Яка я тобі в біса, маман! Як ти зі мною розмовляєш? Того вечора я не витримала і вирішила з чоловіком поговорити.
Треба, – кажу, – Артема на роботу відправити. Він цілими днями сидить за комп’ютером. А так піде на роботу, почне сам заробляти і буде цінувати гроші, чужий труд. Можливо, знайде когось і одружиться. Йому майже 30, потрібно давно ставати на ноги, дітей заводити. А не ховатися за батьківськими плечима.
Чоловік мене послухав і влаштував сина до себе на роботу. Артем працює там вже 5 місяців. Але поки шукати інше помешкання не збирається. Йому і так добре.
А я от думаю: “Для чого мені був потрібен той другий шлюб?” Не мала баба клопоту. Жила б зараз у своє задоволення, і горя не знала.
