Мої батьки розлучилися, коли я вступила до університету. Мама чесно зізналася, що останні роки вони з батьком жили разом не як подружжя, а як сусіди. Сім’ї вирішили не руйнувати заради мене. Випускний клас, здача ЗНО, вступ до вишу. Не хотіли мені клопотів додавати.
Навчатися я мала в іншому місті, мама вирішила, що буде краще, якщо ми з нею переїдемо разом. Вона винайматиме квартиру, влаштується на роботу, а я навчатимуся. Не потрібно буде знаходити підробіток, щоб платити за оренду, як я раніше планувала. На цьому й зійшлися.
Після першого місяця навчання в університеті мама вперше завітала, щоб зустріти мене після пар. Ми домовилися сходити у кафе, поїсти чогось солоденького. Я попередила, що затримаюся, бо потрібно забігти в деканат. Домовилися зустрітися у фоє. Виходжу й бачу, як вона мило бесідує з моїм викладачем по Соціології.
-О, доню, а ми саме про тебе розмовляли. Федір Антонович хвалив твої відповіді та влучні порівняння.
-Дякую, мені дуже приємно, але нам вже час.
Я забрала маму від викладача, але встигла помітити, що вони ще довго оглядалися.
-Невже він тобі так сильно сподобався? Він такий противний, ми його не любимо страх! Вічно до чогось чіпляється та перекручує все по-своєму.
-А мені він здався дуже милим та вихованим чоловіком. Ми навіть встигли обмінятися номерами телефонів – вона покрутила переді мною своїм смартфоном щаслива, наче щойно вперше хлопець покликав її на побачення.
-Ти ж не збираєшся йому телефонувати – сердито запитала у мами. Не вистачало мені ще, щоб вона закрутила роман з моїм викладачем.
-Звісно, що не збираюся. Він сам зателефонує.
Ніхто не звертав уваги на мої протести. Мама та Федір Антонович почали зустрічатися. Єдиний плюс в цьому всьому, що мене звільнили від здачі екзамену. Весною мама повідомила «гарну» новину, вони вирішили з’їхатися та жити разом. Але це ще не все – вона вагітна й хоче народжувати.
У мене аж щелепа відвисла. Мамі 42 роки, вона розлучена, без квартири, заощаджень та з роботою за копійки. Федір Антонович не поспішає кликати її заміж, а вона надумала народжувати дитину. Та мене хвилювало інше. Коли я з’явилася на світ мама ледь залишилися в живих. Лікарі попередили, що наступні пологи можуть стати для неї фатальними. Тому вони з татом навіть не намагалися народити ще одну дитину.
Я хотіла нагадати їй про це та попросила ще раз все гарно обдумати. Якщо вони кохають один одного, то нехай живуть, але ж не обов’язково ставати батьками. Мама не мене образилася й вирішила, що я просто ревную й хочу бути єдиною дитиною. Вона таки переїхала до Федора Антоновича й припинила зі мною спілкуватися.
От тепер не розумію в чому я була не права та як підійти до вагітної мами з її теперішніми гормонами, щоб помиритися?
