Зазвичай чоловіки не дуже люблять писати про себе і свої історії, але я хочу розповісти про свою сім’ю і свою дружину.
Виріс я у сім’ї з самих жінок, мама, бабуся і прабабуся. Все своє життя вони багато працювали, мали велике господарство, з ранку до ночі на городах. Так ми жили не бідно, але все то давалося важкою працею. Коли я підріс то велика частина роботи лягла на мої плечі. Мама й бабуся завжди мені говорили, щоб я шукав собі дружину з міста, з багатої сім’ї, бо інакше все життя буду важко працювати. Лише прабабуся говорила, що дружину треба шукати серцем, а не головою.
Коли я зустрів свою Наталю, то вже ні бабусі, ні прабабусі не було. Мамі невістка не сподобалася, бо ж з села, ще й бідна. Всіляко мені намагалася розповідати про моїх друзів, що знайшли вигідні партії, що вже в місті живуть. Але я хотів бути лише з Наталею. Вона відрізнялася від своїх подруг, навіть не знаю чому вони дружили. Чесно кажучи, мене підкорило в ній те, що вона з негативом ставиться до паління, та вживання різних напоїв. В той час як її однолітки не уявляли свого вечора без цих витребеньок. Біля неї і я змінився, хотілося відповідати їй.
Ми зустрічалися рік, а тоді я покликав її заміж, вона погодилася. Моя мама була не в захваті, говорила, щоб ми не спішили з дітьми, бо ж ще молоді, може ще розлучимося. Але ми жили разом і мали плани на майбутнє. Дружина в мене була вчителькою, розумна, справедлива. З господарством завжди встигала допомогти, попри свій ніжний і тендітний стан. За рік у нас народився синочок, а через рік ще один. В загалом ми зараз батьки чотирьох хлопчаків, за що я їй неймовірно вдячний.
Мама все одно намагалася влізти своїми порадами, та ми робили як у нас виходить. Перш за все ми повністю переосмислили наше сільське життя і заробіток. Вести вирішили все по своєму, на городі встановили теплиці, це приносить вигоду, а з господарства зайнялися відгодівлею бройлері та кроликів. Вистачає і для себе, і на продаж.
З того часу минуло тринадцять років, ми міцно стоїмо на ногах. Не живемо в розкоші, але маємо за що жити. Мама нарешті притихла, вже не розповідає як я не виправдав її надії, а навіть дякує моїй дружині, що та її терпіла ці роки. Більшість тих кого мама ставила мені в приклад, або розлучилися, або живуть як коти з собаками. У нас також бувають різні ситуації, але ми все вирішуємо, тому, що обоє до цього прагнемо.
Зараз коли минуло стільки часу, я розумію, що знайшов свою людину. За що вдячний їй і Богу. Якщо ви обоє прагнете якоїсь цілі, то обов’язково досягнете, не зважаючи з чого почали.
