– Мамо, подзвониш мені, коли додому дістанетеся. Гаразд? Ми тоді почнемо збиратися до вас.
Мирослава нарешті видихнула. Ось і настали вихідні. У чоловіка відгул і він буде з дітками гратися, а вона трішки для себе часу знайде. А ось скоро в гості до мами з татом заглянуть.
Як давно вони не бачилися. Діток двоє, часу на гостювання взагалі не було. Та і, коли є якась вільна хвилина, то вже геть не хочеться кудись їхати.
Жили Мирослава з Олегом як середньостатистична сім’я у фінансовому плані. І заможними не були, але й мали все необхідне. А дітки то взагалі не скаржилися, мали все, що тільки могли забажати.
Мирося довго чекала дзвінка батьків, а Олег з дітьми був зайнятий. Тож так жінка і заснула стомлена на дивані. Поки чоловік не збудив її:
– Прокидайся, кохана. Уже батьки під’їхали. Треба дітей одягти. Мирослава встала, поспіхом привела себе до ладу, зібрала дітей і побігла зустрічати рідних. Батько привіз доні мамин новенький кухонний комбайн, яким вона не користується.
Батьки мали забрати подружжя з дітьми до себе в гості своїм автомобілем. Та ось вони виставили комбайн і поїхали додому. Мирослава нічого не зрозуміла. Відразу зателефонувала матусі:
– Мамо, а куди ви поїхали? Ми ж мали їхати з вами до вас у гості. Олег уже дітей виводить, а ви просто втекли.
– Так у нас сьогодні інші гості. Треба поспішити приготувати щось смачне.
– А як це розуміти? Ми ж давно домовилися про зустріч.
– Ой, Мирославо, не відволікай мене. Ще стільки роботи.
– Добре, я тебе зрозуміла. Друзі набагато дорожчі за сім’ю.
Мирослава кинула слухавку. Потім подумала, що занадто різко висловилась. Та як по-іншому, коли рідна матір не хоче бачити вдома рідних внуків, які і так давно не бували в неї в гостях?
