Того літнього хорошого дня ми з донечкою поверталися від моїх батьків з села. На вулиці спека, в автобусі навіть яблуку було ніде впасти.
Тож мені довелося взяти Олесю собі на коліна. Коли автобус рушив, моя донька голосно вигукнула:
– Мамо, а ти чому без трусиків? Як ти можеш їхати без спідньої білизни в транспорті?
Всі присутні в автобусі просто заходилися від сміху та кидали на мене свої здивовані погляди. А я спантеличено мовила:
– Доню, ти з чого це таке взяла?
– Ну як, мамо, ми ж виходили з подвір’я, а на шнурку висіли твої трусики, – далі продовжувала своє Олеся.
Пасажири безперестанку реготали.
Я намагалася вгомонити свою дитину, тим самим ще більше розпалила її допитливість.
– А нумо покажи. Не вірю! Не вірю! – донечка вперто намагалась заглянути мені під плаття.
Мені було дуже соромно перед всіма, хто був там присутнім. Ну що мені потрібно було встати та показати, що в мене все на місці?!
Тільки тоді мені вдалося заспокоїти доньку та пояснити, що в мене не одні труси. Ті, що були на шнурку, і справді залишилися там, а я взяла з шухляди нові.
Олеся ніби притихла та розгублено мовила до мене:
– Точно, мамо? Ти мене не обманюєш?
– Точно, доню. Не обманюю.
Донька ще раз глянула мені в очі, а потім притихла та, притулившись до моїх грудей, міцно заснула.
Думаю, не я перша потрапила в таку ситуацію. З допитливими та жвавими дітками по-різному буває. Чи не так?
А у вас траплялися якісь курйози, пов’язані з вашими дітками чи онуками?
