Після весілля ми з моєю дружиною Оленою почали спільне життя в орендованій квартирі. Я працюю офісним менеджером, дружина – медична сестра. Зарплатня в обох невелика, тому ми прийняли таке рішення: свої гроші я відкладатиму на житло, а із зарплатні дружини будемо жити.
Одного разу до дружини зателефонувала мати. Вона повідомила невтішну новину про смерть дідуся. Останнім часом він багато хворів, тому теща забрала його до себе. Після себе старенький залишив невеличкий будинок на околиці міста.
Мати Олени на майно не претендувала, оскільки мала власну двокімнатну квартиру. Щоб все було чесно, вона запропонувала Олені домовитися зі своєю молодшою сестрою Каріною. Мається на увазі або ми отримаємо двокімнатну квартиру тещі, після того, як її не стане, або погоджуємося жити у будинку покійного дідуся уже зараз.
Каріни категорично відмовилася від спадку старенького. Річ у тім, що хатинка у нього невеличка й потребує ремонту, хоч і територія біля дому велика, проте занедбана. До всього потрібно прикласти руки й навести там лад. Ми з дружиною не крутили носом й погодилися на спадок дідуся.
Подали документи на переоформлення дому й прийнялися до роботи.
З нашими заощадженнями, ми змогли зробити невеличкий косметичний ремонт у домі. Провели воду на кухню, замінили сантехніку у старенькій ванній кімнаті. Замінили усі вікна та двері. Біля дому все прибрали, вирвали бур’ян, скосили траву. Я підрізав дерева та кущі. Олена зайнялася клумбою. Кілька днів важкої праці й теща не змогла навіть упізнати колишнє обійстя батька.
Після низки інвестицій нам вдалося завершити необхідний ремонт і обставити нашу нову оселю. Наші важко зароблені гроші були вкладені в наш дім, тоді як сестра дружини почала сумніватися у правильності свого вибору.
Приблизно чотири тижні тому зателефонувала теща і попросила терміново приїхати до неї. Ми негайно вирушили в дорогу, приїхавши на місце за годину. Було очевидно, що розмова, яка мала відбутися, буде серйозною. Заявка тещі була приголомшливою: вона запропонувала нам продати будинок покійного дідуся, а виручені гроші розділити порівну.
«Я тут подумала, що це несправедливо. Ви отримали гарний будинок та велику прилеглу територію із садком та клумбою. А що матиме моя Карінка? Дві невеличкі кімнатки. До всього, хто знає, скільки бог мені назначив жити. Вона молоденька, хоче жити окремо зі своїм молодим хлопцем. Тож буде доречно, якщо ми розділимо спадок дідуся порівну»
Каріна сиділа з гордо піднятою головою, явно задоволена, що мати на її стороні. Добре, що Олена не мовчала, інакше я за себе не ручався, розповів би цій сімейці усе, що про них думаю!
-Мамо, а ти не могла додуматися до такого рішення місяць тому, коли будинок та територія біля нього були у жахливому стані. Тепер же, коли ми витратили усі свої заощадження на ремонт й навели порядок ти пропонуєш все продати й поділити порівну? Ви взагалі при своєму розумі? Маєте хоч краплю совісті? Ми не погоджуємося на вашу жахливу та нечесну пропозицію! Будинок свій продавати не будемо, можете робити, що заманеться.
З огляду на обставини, що склалися, стало очевидно, що підтримувати стосунки з такими членами сім’ї більше не варто. В результаті останньої зустрічі ми з Оленою вирішили розірвати спілкування з її родичами. Ідея продати наш будинок, щоб «подарувати» половину грошей Каріні, безумовно належить саме їй. Вона дівчина лінькувата, досі ніде не працює й сидить на шиї матері. Ця дівчина постійно шукає легкого заробітку та швидких грошей, але в житті все влаштовано зовсім інакше.
Теща кожного дня телефонує Олені й пропонує домовитися мирним шляхом. Лякає дочку, що якщо ми не погодимося на продаж, вона подасть до суду, щоб нас виселили примусово, тоді нам взагалі нічого не дістанеться. Ми вирішили стояти до кінця, але жити в постійному страху, що завтра нас можуть виселити, мені взагалі не подобається.
