З роботи я приходжу доволі пізно. Зазвичай в цей час дочка вже спить. Їй нещодавно виповнилося п’ять років. Поки мене не має, то до сну її готує мій чоловік. Через карантин він тимчасово втратив роботу. З його слів скільки всього він вже не вигадав, щоб вмовити малечу спати. А кожного разу потрібно було щось нове.
Того дня я прийшла раніше. Дочка ще не спала. Чоловік якраз намагався їй прочитати на ніч казку. Я вирішила також послухати. Мені було приємно дивитися як він піклується про нашу дитину. Але з моєю появою вся його праця стала марною. Дочка одразу оживилася й почала мене про все розпитувати. Що ж, ми вирішили, що сьогодні вона засне пізніше.
Я готувала собі чай з бутербродом на кухні, коли туди увійшла дочка з книжкою показуючи мені малюнок якоїсь майже оголеної феї (як би не листя, то книжка стовідсотково була б не дитячою) сказала: «Мамо, а у тата в кімнаті була ось така жінка». Я аж завмерла. Одразу почала в неї все розпитувати. «Тато з нею там розмовляв й вона дала мені цукерку». Я не знала що й сказати. Невже він мені зраджував майже на очах у нашої дочки. «Ходімо подивишся на неї, вона напевно ще там» – продовжила дочка й потягнула мене за руку.
Чоловік був у спальні, на місці злочину. Дочка запитала в нього де та жінка, а він не зважаючи на мене сказав: «Вона пішла до іншої дівчинки, а тобі залишила цукерку». Отже, вона також має дитину. Я готова була зірватися. А чоловік не розумів в чому справа й дивився на мене здивованими очима.
А все було дуже просто. Щоб вкласти спати дочку чоловік сказав, що в його кімнаті живе добра фея, така сама, як у книжці. Й таким чином передавав дочці від неї цукерки, якщо вона добре себе поводила. Я заспокоїлася, але все одно була зла. Мої ревнощі не могли так швидко заспокоїтися. Але на наступний день ми вже з цього сміялися.
