Мамо, честь тобі і шана, що зуміла нас з братом поставити на ноги! Всупереч усім перепетіям та складнощам!
Ще з молодості наш батько не пропускав жодної спідниці. Мама довго терпіла і пробачала, ми з братом були тоді ще дуже малі. Наша мама знайшла в собі сили послати тата куди подалі і жити далі тільки після його четвертого загулу.
Забрала нас з братом і пішла від нього назавжди. Добре, що наші бабуся і дідусь змогли допомогти нас виховувати. Мама працювала перукарем, мала ненормований графік. Від клієнтів відбою не було: у мами були золоті руки.
Мама щоранку вставала і йшла на роботу, подобалося їй це чи ні. Вона завжди встигала приготувати для нас сніданок і обід. Приготувати вечерю вона встигала не завжди, але ми з братом швидко навчилися цьому самі.
Наша мама- дуже мудра жінка. Вона завжди старається знайти золоту середину у всьому. Вона ніколи не мучила нас гіперопікою та повчаннями.
Коли ми з братом щось робили неправильно, вона карала, але не особливо жорстко, і завжди пояснювала, що саме ми зробили не так. Ми до цих пір дуже поважаємо її, вона для нас – взірець для наслідування. Мені ніколи не вистачить слів, щоб повністю виразити подяку, яку я відчуваю до матері. Зараз ми з братом міцно стоїмо на ногах, тому можемо віддячити їй хоча б матеріально.
Ми зібрали наші заощадження і купили мамі квартиру. Вже через місяць на маму чекає приємний подарунок: повністю оплачена квартира, з хорошим ремонтом. Найрідніша для нас жінка зможе жити собі на втіху та чекати в гості своїх дітей та онуків.
