У нашому під’їзді живе однокласник сина. Хлопець, як всі в його віці – веселий, симпатичний. Трохи з хитринкою і дуже верткий. Внадився він до нас щовечора в гості. Причини приходу були різні. Забув, що задали додому (телефон він чомусь в таких питаннях не використовував). Йому сумно одному – хоче поспілкуватися. Не знає, як розв’язати задачу.
Мені це не зовсім подобалось, але мовчала. В такий час ми ще не спимо. Хай поспілкуються діти, думала я. Все-таки сусіди й однокласники. А малий був без комплексів, коли йому заманулося, тоді й приходив.
Якось одного вечора десь після дев’ятої роздався дзвінок. Думаю, піду гляну, хто там? А це мама Дмитра, що до нас завжди забігає. Може, щось трапилося – подумала. Відчинила двері, а мама без дозволу переступає поріг нашої квартири і кричить на мого сина:
-Ходи сюди, я сказала!
Я позадкувала. Чоловік також з нерозумінням кліпає, що трапилося. Малий вийшов з дитячої і дивиться на матір Дмитра круглими очима.
Як з’ясувалося, наші діти разом розписали ліфт. Звісно, що це недобре. Але ж можна було це питання вирішити зранку, а не перед сном. А жінка розійшлася не на жарт.
-Це ти в усьому винен. Дмитро лиш стояв, а ти розмальовував і йому наказував це робити. Коли б не ти, він би цього не робив! Ти – нехороша дитина!
Я не втрималася, запитала, скільки років її синові.
-Дванадцять!
-І моєму дванадцять. Що він насильно водив рукою твого сина? Чи бив його? Як заставив? Ти прийшла розповісти, який у мене поганий син? Чого ти хочеш зараз домогтися?
Жінка вмовкла. А потім знову полився потік слів:
-Так, він минулого тижня штовхнув дівчинку і не вибачився. Місяць тому попісяв під кущик. А ще перед тим надавав стусанів Ігорю…
-Усе! Годі! Йди звідси! – не втерпіла я. – Завтра ліфт хай помиють. І історія завершена!
Я швидко зачинила за нею двері, прокрутивши ключ.
Зранку, звісно, син помив ліфт, щоб більше таких дурниць не робив.
Є й корить у цій історії – більше однокласник Дмитро до нас не приходить.
Правда, трапилася ще й смішна історія з дзвінком у двері. Знову був вечір і несподівано хтось подзвонив. Син перелякано закричав: «Не відчиняй, мамо! Це знову вона!».
Я заглянула у вічко – це був сусід з верхньої квартири. Ми потім посміялися разом з сином з цієї історії.
