Мамо, а можеш сфотографувати наш будинок?– подзвонив мені одного ранку мій син Арсен. Ось став шукати фото в телефоні, і не знайшов.
Я саме поралася в теплиці, і сказала, що зроблю фото, коли закінчу роботу.
А для чого тобі, сину?
Та так, треба, для справи,-ухилився тоді з відповіддю Арсен.
Арсен у нас з чоловіком пізня дитина. Ми довго не могли мати дітей, я лікувалася, і в 35 років народила Арсена. Ми всю душу вклали у його виховання. Спочатку син навчався в коледжі, потім вступив до політехнічного університету в столицю на бюджет. Ми з батьком не могли натішитись ним.
Ми живемо у великому двохповерховому будинку. Маємо невелике господарство, город, 3 теплиці і великий садок. У цей будинок ми переїхали 15 років тому, продали свою квартиру, трохи допомогли батьки і ми почали будувати оселю нашої мрії.
Я займаюся будинком та господарством, а чоловік працює. Його дохід дозволяє мені не працювати.
-Дорогі мої батьки, сесію здав, диплом захистив, чекайте мене вгості. Приїду не сам, а з дівчиною.Її звати Аліна,- написав Арсен у Вайбері.
Ну це колись повинно було статися…Або Ліза, Маша, Даша або Олеся. Написала меню на святковий стіл, накупила продуктів, запросила на оглядити свою двоюрідну сестру Олену з родиною.
-Наш Арсен везе наречену! -розповіла їй по телефону.
У сестри теж син, але підліток ще.
Ось для чого потрібні були фотографії Вашого будинку. Майбутня невістка вже заздалегідь хотіла дізнатися, чим володіють майбутні свекри й чим будуть їй корисними,-одразу сказала Олена.
Та годі тобі, Оленко, ти ж її навіть не бачила, навіть не спілкувалася, а вже підозрюєш її в меркантильності. Можливо, дівчинці просто цікаво, де живе її майбутній чоловік, -сказала я.
-Згадаєш мої слова, – похитала головою Олена.
Син з дівчиною приїхав. Вродлива дівчина, нічого не скажу, одягнена модно,з доглянутим манікюром та світлим довгим волоссям. Наш Арсен очей з неї не зводив. Аліна розказала трошки про себе. Вона родом з Полтавської області. Має маму, молодшу сестру та вітчима. Познайомилися, за стіл сіли, розмовляємо про плани, що далі робити, як влаштовуватися.
-Роботу в столиці шукатиму, – сказав син, – там перспектив більше. Що я в нащому маленькому містечку буду робити? Аліна закінчила філологічний факультет.
-Знімемо якусь маленьку квартиру,розпишемося, а там далі видно буде.
-Нам би з’їздити кудись замість весілля, – додала Аліна й уважно подивилася на мою реакцію.
Я схвально похитала головою, і сказала, що весільна подорож на море буде нашим з батьком весільним подарунком.
-Єгипет, Туреччина…Продовжила Аліна, але Арсен її перебив. Мовляв, потім розберемось.
Мій чоловік Роман встав з-за столу й сказав, що вже пізно, і що йому завтра рано вставати, сестра з родиною теж почала збиратися.
Я провела сестру з чоловіком і сином до воріт, повернулася посуд збирати і в будинок нести, ми ж, заради теплої пори року, в альтанці сиділи. Аліна з Арсеном сиділи ще за столом і про щось розмовляли.
-Аліночка, – сказала я, – допоможеш мені посуд в будинок занести?
А майбутня невістка сидить, і ніби мене не чує…
-Арсенчику, я так втомилася, покажеш мені нашу кімнату?
Мій син встав, провів її до кімнати. Незабаром повернувся і допоміг мені прибратися зі столу.
Олено, ти уявляєш,- дзвоню сестрі на наступний день, – я ж голосно попросила, а вона мене ніби не чує: проведи мене, Арсенчику, я втомилася. Наступного дня та ж сама картина була після сніданку, обіду та вечері. Прибирати зі столу допомагав мені тільки син, а Аліна гуліла в садку і робила селфі.Син дивиться, вибачається очима, викликається допомогти, посуд помити, а вона – нічого!
-На четвертий день я не витримала, і сказала синові:
-Ну миє ж вона посуд вдома! А тут, бачить, що я розриваюся, а допомоги не запропонувала. Так з одного боку – вгості приїхала, а з іншого? Ви плануєте одружитися, то значить вона не гість, а член нашої родини.
Мамо, не заставляй Аліну мити посуд! Вона ще соромиться. Да їй трохи часу…
Нічого собі, соромиться, – усміхнулася сестра, – грошей на весільну подорож попросити не посоромилася в першу ж годину знайомства. От вертихвістка! Добре вона нашого Арсена обкрутила.
Соромилася Аліна цілий тиждень, поки гостювала у нас.
Рома, поговори з сином як батько, може, він не буде одружуватися на цій Аліні? Ну не сподобалася вона мені. І не в тому справа, що посуд не хотіла помити. Кожен її погляд- це оцінка. Всі розмови зводяться до грошей.Ну не можна все життя вимірювати гривнями!
-Невістка- чужа кістка, свекрухам рідко коли подобаються, – знизав чоловік плечима, – ти до моєї мами теж довго характером притертися не могла.
Але ж з часом зі своєю свекрухою я знайшла спільну мову. Вирішила, що не буду лізти у життя єдиного сина.
Арсен і Аліна поїхали до столиці, зняли квартиру, син знайшов роботу. Через декілька тижнів я подзвонила уточнити, чи не міняв він картку, щоб грошей йому з Аліною відправити і чую:
-Живу сам, весілля не буде, грошей не треба. Приїду – розповім.
-Квартиру зняли, – кажу Аліні, давай на перший внесок збирати. Я роботу знайшов, ще підробляю по вечорах, тобі б теж роботу треба швидше шукати. Інакше ми на кредит не наберемо ще багато років.
Тобто, який кредит?,-щиро здивувалася Аліна. Я ж твоїм батькам натянула, що нам треба квартира.Ти в них один син, могли і постаратися. Твоя мама все життя не працює, а батько її на роботу і не жене!
Так, вона не працює, але ти бачила, яке господарство на ній? Один сад з городом чого варті! А теплиці? А ти чим будеш в орендованій квартирі займатися? Селфі робити? Ні, Аліно, це якась гра в одні ворота, ми повинні працювати в команді. І від батьків сильної допомоги не чекаю.
Справа закінчилася тим, що Аліна від сина з’їхала. Рік тому він одружився на Марині. Проста, працьовита дівчина. Обоє працюють. Купили в кредит кватиру. Все хочуть самі виплатити, тому від батьків допомоги не приймають.
А як дивиться Марина на мого Арсена. Видно, що кохає його. Вони скрізь разом, все роблять разом…Моя невістка Марина гарна, спокійна, без пихи і зарозумілості.Я щаслива, що все так сталося. А я мало не стала жахливою свекрухою для Аліни.
