Мамо, тато був правий, коли казав, що у тебе не всі вдома! Тепер і я бачу ти зовсім зїхала з глузду. До лікаря не зверталася?
Оксана Миколаївна з німим шоком дивилася на сина. Він завжди був непростим, але щоб так у вічі кинути материні слова
Вона ніколи не думала, що через двадцять пять років шлюбу доведеться подавати на розлучення. Та сама вона й ініціювала його.
Бо одного дня раптом усвідомила: вона не знає цієї людини. Здавалося б, за стільки років можна вивчити кожну зморшку на душі. Але Вийшло, як вийшло. Василь виявився холодним, як крига.
Коли Оксана підібрала на вулиці знеможене цуценя таке худе, що крізь шкіру проступали ребра, він влаштував скандал.
Оксанко, тобі більше нічим зайнятися? ревів він, лунаючи по хрущовці. Навіщо ти цю падлу в хату приволокла?
Василю, ти що? вона не могла повірити. Подивись на нього! Він же ледве дихає. Хіба можна було пройти повз?
Усі проходять, а ти не змогла? Свята Тереза, чи що? У нас найдобріша, так?
Тієї ночі Оксана плакала. І через цуценя, яке ледь трималося на лапах, і через чоловіка, що показав свою справжню суть.
Ні, він ніколи не був ідеалом, але вона заплющувала очі. Адже ідеальних людей не існує.
Але того дня він перетнув межу. «Як так? ридала вона. Невже так важко бути людиною? Хіба можна бути байдужим до страждань?»
Скандал був лише початком. Василь кожним поглядом давав зрозуміти: ця «падла» йому набридає.
Коли ти позбудешся її? Скільки можна терпіти цю недохворость у домі?
«Недохворостю» він називав цуценя лише через те, що воно тремтіло, навіть у теплі.
Замість допомогти дружині виходити маля й знайти йому дім, він тікав у гараж до таких же, як сам, «козлів», що ховалися від родин.
Повертався пізно, пяний. І знову сипів образами на дружину й «недопса».
Тобі байдужі тварини це ще можна зрозуміти, думала Оксана, сидячи у вітальні. Але мені? Невже тобі все одно, що мені боляче?
Так, їй було важко. Відпрацьовувала змін, щоб возити цуценя до лікаря. Боялася залишати його з чоловіком. Після стількох років він став для неї чужим.
Одного разу на роботі їй раптом стало погано. Те відчуття, коли серце стискає холодна рука. Вона повернулася раніше і застала Василя на місці злочину.
Він ніс Ладу до смітника. Щоб позбутися. Цього вона не пробачила. Подала на розлучення.
Через собаку? верещав він. Ти з глузду зїхала!
Вона ігнорувала його слова. Відчувала себе молодою й тверезою. Просто більше не могла його терпіти.
Їхній син, Руслан, жив із дівчиною в іншому місті. Та несподівано встав на бік батька:
Мамо, ти серйозно? Руйнувати сімю через якогось собачину?
Сімї вже нема, сину, зітхнула Оксана. І розлучаюся я не через пса. А через те, що твій батько перестав бути людиною.
Не любити тварин одне. Але мучити їх? Нормальний чоловік так не вчинить!
Син не зрозумів. На знак протесту він перестав з нею спілкуватися.
Квартира була її, до шлюбу. Село від батьків Василь давно забув. Їй було байдуже.
Він сам обрав шлях. Страшно було думати, що він зробив би з цуценям, якби вона не встигла.
Але Лада вижила. Оксана поставила її на лапи буквально й фігурально. Спочатку хотіла віддати, але залишила собі.
Якщо підібрала, то тепер і відповідальність, сказала вона.
Гав! радісно махнула хвостом Лада.
Через час Оксана почала ходити до притулку для тварин. Допомагати тим, кого кинули.
Грошей немає, зізналася керівниця. Платімо копійки
Мені не за гроші, відповіла Оксана.
Там вона зустріла Буркуна. Старого пса, якого господар привязав до ліхтаря й зник.
Три роки ніхто не взяв, розповіли їй.
Оксана знайшла йому новий дім. Але через місяць жінка подзвонила:
Можна повернути? Їдемо на море, а за ним дивитися нікому.
Буркун повернувся худим. Лікар діагностував хворобу. Господиня відмовилася платити:
Бе
