Ми з мамою та молодшою сестрою все життя прожили разом. Батька не стало, коли ми були ще маленькими. Залишившися з двома малими дітьми, матір не опустила руки. Влаштувалася на ще одну роботу, пізно поверталася додому. Втомлена, вона ніколи не відмовляла нам в увазі та весь свій вільний час проводила із дітьми.
Ми відвідували гуртки, які хотіли. Мали репетиторів, якщо виникала така потреба. Отримували на свята дорогі подарунки та знали, що нас люблять. Тож все, що ми мали – це заслуга нашої неньки. Жили ми дружно та в повній ідилії. Ненька вчила нас бути хазяйновитими, готувати їсти, підтримувати чистоту та порядок.
Та час швидко збіг. Спершу я пішла навчатися у місто, потім Тетянка. Після навчання ми влаштувалися на роботи та почали винаймати квартиру на двох.
Наша мама страх не любила самотності, тому вирішила відкритися для нових стосунків. Так через рік вона переїхала жити до Вадима, а свій будинок продала. Вторговані гроші мама відала нм з сестрою й ми вирішили з них зробити перший внесок у покупку власної двокімнатної квартири.
Через брак часу до мами ми приїздили рідко, тим паче, що новий вітчим не дуже любив гостей у своєму домі. Це було помітно по його скривленому обличчі. Така поведінка була для нас не зрозумілою, адже ми ніколи не приїздили з пустими руками та й по дому завжди допомагали. Потім Тетянка вийшла заміж, мене підвищили по роботі, тож з мамою ми спілкувалися лише телефоном.
Нещодавно я зустріла мамину сусідку й те, що вона мені розповіла, привело мене в шок. Виявляється вітчим от уже місяць як вигнав маму з дому. Вона спить у сараї, а харчується тим, що односельці пожертвують. У мене аж волосся стало дибки, адже ненька ніколи не розповідала, що вітчим погано до неї ставиться.
Коли я зв’язалася з Вадимом, дізнатися, що у них відбувається, то почула лише одне: «Це мій будинок і в ньому я робитиму те, що захочу!» Я думаю така його поведінка була пов’язана з тим, що мама вийшла на пенсію й тепер не приносила додому такої ж суми грошей. Це не сподобалося вітчиму й він не придумав нічого кращого, як вигнати її з дому. Ми з сестрою одразу ж вирішили, що заберемо маму до себе.
Того ж вечора зібралися та поїхали в село до матері. Мами вдома не було, її ми знайшли у сусідки. Схудла, брудна та виснажена, вона плакала, коли побачила нас. Запитавши у вітчима, що сталося та чому він так себе поводив, він просто пояснив, що будинок його і він не хоче утримувати свою дружину, адже тепер вона більше не приносить гроші у дім.
Зараз мама живе з нами. Хоч і жили ми всі на кучі, бо у придбаній двокімнатній квартирі жили я, сестра і її чоловік, а тепер ще й мама, та місця всім вистачило. Хтось може подумати, що це не зовсім гарна ідея, адже стільки дорослих людей в одній квартирі просто не вживуться, але нам подобається.
Насправді з переїздом мами у квартирі стало набагато затишніше. З хатніми справами тепер справлятися легше. До того ж мама має неймовірний талант до кулінарії. Кожного вечора ми смакуємо черговий кулінарний шедевр у її виконанні та не втомлюємося дякувати їй за турботу.
Щоб усім легше було вжитися та почувати себе добре, ми вирішили поділити хатні обов’язки. Оскільки я заробляю найбільше, то оплачую усі комунальні послуги. Чоловік сестри возить нас куди потрібно та виконує усю чоловічу роботу у домі. Сестра взяла на себе прибирання та прання, а мама готує смачну їжу.
Ми купили додому ще один телевізор у кімнату, де жили ми з мамою та шафу для її речей. Якщо мама не заспокоїться та продовжуватиме так багато готувати, то доведеться ще й купувати холодильник. Так що голодними ми точно не залишимося.
З переїздом мами у нас з’явилася хороша сімейна традиція – кожну неділю проводити разом. Ми обираємо різне дозвілля. Ходимо в кіно, театр, музей на різноманітні виставки. Це допомагає нам зблизитися та стати ще ріднішими.
Насправді ми дуже раді, що так склалося. Раніше нам не вистачало часу на спілкування, а тепер ми були разом 24/7.
