Послав бог невісточку…Одразу скажу, що я не з тих матусь, які не дають й кроку ступити дорослому сину без їхнього відома. Коли Коля поїхав на навчання до іншого міста так з того часу й самостійно дбав про себе. Бувало зателефонує раз в тиждень, швиденько протараторить, що в нього все добре, зайнятий, сесія. На тому й все, а мені й від того легше. Живий здоровий, що матері ще треба знати?
Повернувся Коля додому через шість років з дипломом та дружиною. Сюрприз ще той, скажу я вам. Маня, невістка моя, дівчина прямолінійна. Я ще не чула, щоб жінки так майстерно володіли матом. За ті два дні, що вони в мене гостювали, я вже не могла дочекатися, коли вони поїдуть далі.
Запитала в Колі, які плани, а він мені:
– Поживемо в тебе, поки я на роботі не влаштуюся й Мані треба щось підібрати.
-А вона десь навчалася? Яку освіту має? – поцікавилася я досягненнями невістки.
-Мамо, яка освіта? Добре, хоч шкільний атестат віддали. У неї ж родина неблагополучна. Батько п’є безбожно, а мама зайнята новими кавалерами. Я навіть не знаю, чи молодший брат із сестрою у тещі від чоловіка.
-Господи, сину, кого ж це ти у наш дім привів? – скрикнула я, схопившись за серце.
-Мамо, ти не хвилюйся. Маня не має шкідливих звичок, вона не п’є й не курить. Взагалі дівчина тобі сподобається, просто дай їй час.
-А матюки ти не вважаєш шкідливою звичкою?
-Ми працюємо над цим.
Що сказати, Коля роботу знайшов, а Маня залишилася вдома. Не зізнавалася нам, що вагітна, поки я сама не помітила її великий округлий живіт. Питаю, чого мовчала, так же не можна, до лікаря потрібно стати на облік, аналізи поздавати. А вона мені: «Мама ні до кого не ходила й ніякі аналізи не здавала, а я чим гірша». Добре, що Коля таки вмовив дружину піти на обстеження. Ласка господня, що з дітьми все добре, двійня у нас.
Народилися хлопчик та дівчинка. Ну я перші кілька місяців з усім допомагала Мані, онуків гляділа, фінансово допомагала. Потім вирішила, що молода сім’я повинна жити власним життям, тож переоформила квартиру на сину, а сама переїхала жити на дачу. Думала, що сумуватиму за малими, але з часом звиклася й навіть почала насолоджуватися тишею та спокоєм.
Сумувати на дачі не було коли. Саджала город, доглядала за садом, захопилася квітникарством. Телефонувала до Колі, запитувала про дітей, дружину. Коли онукам виповнилося три, очікувала, що їх відправлять до дитячого садка, але почувала від невістки, що вона категорично проти. «Там за дітьми ніхто не дивиться. Я не хочу, щоб моїх дітей ображали».
Покинула я свої справи, поїхала до дітей розуму повчати. Як це так, не відати онуків до дитячого садка. Їм же спілкування з ровесниками потрібне, розвивальні заняття, прогулянки. Привезла дітям смаколики, закрутки, поставила на стіл. Коли до мене вибігли Саша й Маша я була неприємно вражена. Зі мною ніхто не привітався, діти полізли у мої пакунки без дозволу й своїми брудними руками почали все вигортати.
Коли я стала повчати їх, що так робити не можна, бо це не виховано, хлопчик прямим текстом сказав куди мені йти. Знаєте, я також не перший рік на землі живу. Малому дала добрячої прочуханки й відправила в куток. Схоже він злякався, бо більше не сперечався.
На мій крик з ванної кімнати вийшла невістка. Маня вислухавши усі мої зауваження щодо виховання дітей, лише посміхнулася й сказала, що зараз усі такі й не варто звертати увагу на такі дрібниці. Мною аж тіпало, коли я дивилася на її самовдоволену посмішку. Якщо їй все одно, то мені ні. Я збираюся серйозно взятися за онуків й зробити із них людей, подобається це їхнім батькам чи ні.
