Син привів чудову невістку. Вона володіє такими рисами, як працьовитість, охайність, гарні манери та ввічливість. Ще не встигло зійти сонце, як Орися вже була зайнята роботою. Марія Дмитрівна не могла надивитися на свою невістку і була про неї високої думки. Орися хоч і була сиротою, але це не зіпсувало її характеру. Її серце залишилося м’яким і добрим.
Хоча Марія Дмитрівна постійно хвалила свою невістку, Сергій мав іншу точку зору. Він постійно критикував вчинки Орисі та знаходив провину в усьому, що вона робила. Марія Дмитрівна не дозволяла погано поводитися з невісткою і завжди заступалася за неї.
Протягом дня Сергій вимагав від дружини принести води, попрати, прибрати, приготувати їжу, помити посуд. Він відмовлявся робити щось із цього сам. Навіть коли мати попросила його полагодити табуретку, він проігнорував її, очікуючи, що це зробить Орися.
“Синку, це не є обов’язком Орисі. Вона ж жінка!”,- Марія Дмитрівна намагалася його переконати.
“Нехай зробить, або я її вижену!”,- відповів Сергій.
Марія Дмитрівна не дозволила синові жорстоко поводитися з дружиною й одразу ж запевнила Орисю, що захистить її.
У подружжя з’явились діти: спочатку народився Дмитрик, потім Уляна. Орися була зайнята від зорі до зорі, не шкодуючи жодної хвилини, не зважаючи на постійну допомогу Марії Дмитрівни.
Сім років пролетіли як один день, коли Сергій пішов по хліб і не повертався два роки. Орися була розгублена і боялася, що не впорається без нього. Без жодних вагань Марія Дмитрівна щедро подарувала невістці половину будинку, переписавши його на неї. Спочатку в заповіті все передбачалося віддати єдиному синові, але життя показало його справжній характер. Він виявився недостойним успадкувати трикімнатний будинок, оскільки зганьбив свою матір, жорстоко поводився з дружиною і нехтував своїми дітьми.
Живучи поруч з Марією Дмитрівною, Орися знайшла радість і задоволення. Їй було важко пристосуватися до доброти, яку їй виявляли, оскільки вона звикла до життя в труднощах. Зрештою, Орися навчилася розслаблятися і відпускати свої турботи.
Марія Дмитрівна високо цінувала свою невістку і ставила на перше місце її комфорт і щастя онуків. Односельці були вражені життям цих двох жінок і запитували, чому Марія Дмитрівна не вигнала невістку, яка мала двох дітей, про яких треба було піклуватися. Це була складна ситуація, оскільки Сергій був батьком дітей, але відмовлявся брати на себе відповідальність. Однак Марія Дмитрівна не дозволила невістці страждати та продовжувала її підтримувати.
“Просто викинь її на вулицю”,- запропонувала найкраща подруга.
Але Марія Дмитрівна не могла вигнати сироту з дому, вона та вже стала їй, мов дочка.
На третій рік син повернувся в гості. Він нарешті згадав про свою сім’ю і потребував житла. Однак для нової жінки, тим більше вагітної, місця не було. Син очікував, що матір його підтримає, однак та відмовилася. Замість цього вона розділила будинок на дві частини – одну для Орисі, а іншу для своїх онуків. Синові нічого не залишила. Чому? Тому що він покинув своїх дітей, жорстоко поводився з дружиною і нехтував матір’ю.
“Сину, ти ще молодий і можеш заробити на власне житло, а Орися – сирота, ні з ким і, ні з чим. Принаймні, у неї тепер є будинок”,- пояснила матір.
Сергій не сприйняв таку відповідь і в пориві гніву пішов геть. Зрештою, він розкрив свої справжні почуття до колишньої дружини та своїх дітей.
