Як звичай на весіллі обов’язково щось трапляється. То чоловіки б’ються між собою, то інші які казуси. Про які потім довго пам’ятають всі хто був учасником тієї події. Але на весіллі Михайла і Марії все зовсім по іншому. Довго потім згадували, як Михайло і Марія поверталися зі свого весілля. Мабуть, і дітям своїм розповідати будуть. Адже розповісти є про що. Тим більше що учасниками події були не хто інший, як молодята.
Михайло і Марія своє весілля вирішили святкувати з розмахом, в ресторані в місті. Самі вони проживають в селі, вирішили там і залишитися. Не люблять ні Михайло, ні Марія місто. Там постійний рух, всі кудись поспішають, автомобілі на дорозі, того і дивись, щоб не зачепили. І взагалі, в місті Марію охоплює тривога. Скільки раз не їздила, завжди неспокійно. Михайла то не тривожить, але запах асфальту переносити не може.
Друге діло село. Тиша навкруги, чисте повітря, річка поруч, ліс. Добре думається, сидячи під розлогою вербою. Звичайно є свої негативи. Працювати приходиться з раннього ранку й аж поки не стемніє. Але до цього люди в селі звикли. Та коли приходять гості, на стіл є що поставити. Людям з міста та очі розбігаються, дивлячись на той достаток. А ставити є що. Своя птиця, картопелька, овочі, фрукти. Все своє, вирощене з любов’ю.
Михайло працює на фірмі свого брата, недалеко від села. Марія по господарству поратися буде. Будинок дістався від батьків Марії, а вони самі переїхали жити в будинок до бабусі. Вона старенька, доглядати потрібно. Наразі мамі легше, не потрібно ходити кожен ранок і вечір. Всі разом, і чоловік допоможе, якщо потрібно. Тому і подарували єдиній донечці великий світлий будинок. Але молоді хотіли святкувати весілля в ресторані, а не в будинку.
Коли свято доходило до кінця, гостей додому повезли автобусом, кому в іншу сторону, викликали таксі. Михайло з Марією і батьками виходили з ресторану останніми. Напружений день дався взнати. Марія мріяла тільки про одне, швидше добратися додому. Їх взявся відвести двоюрідний брат Михайла. Живе сам у місті, але машина є. і не випивав того вечора. Тому погодився доставити прямо до будинку. Батьки поїхали на таксі.
Коли виїхали за місто, машина брата почала фиркати. Якраз на середині дороги, а залишилося доїхати кілометрів десять, машина спинилася повністю. Якраз в такому місці, де немає зв’язку. Не сидіти ж до ранку. Михайло з Марією вирішили йти пішки. Брат залишився стерегти машину. Що для них десять кілометрів. Марія в весільному платті, на високих підборах. Спочатку цокала швиденько, піддержувала сукню, щоб не забруднити. Але кілометрів через два напружений день дав про себе знати.
Далі йшла боса, сукня тягнулася позаду. Вирішили скоротити дорогу і піти навпростець. Уже розвиднялося, коли замучені молоді появилися на своєму подвір’ї. Михайло почувався більш менш. Марія прийшла в сукні незрозумілого кольору. Та ще й реп’яхи красувалися по низу. Фату несла в руці, на ній також пристала якась зелень. Коли їх побачила сусідка, ледь не впала зі сміху. Оце відсвяткували весілля з розмахом, особливо його завершення.
