Мама у нас домогосподарка, займалася нашим вихованням, тато працював на заводі. Після його закриття довгий час не міг влаштуватися на нову роботу. Пропозиції були, але зарплатня бажала кращого. Йому ж двох дітей на ноги підіймати, тому не хотів погоджуватися на мізер. От і вирішили з мамою летіти до Америки на заробітки. Тим більше, що у там у батька старший брат був на постійному місці проживання, обіцяв допомогти.
Ми з братом залишилися під опікою бабусі. Кілька років мама з татом приїжджали додому через кожні пів року, а потім їхні візити стали все рідшими. Дійшло до того, що вони просто пересилали гроші й обіцяли, що ще трішки й заберуть нас до себе. Брат не вірив, казав, що вже втомився від їхніх порожніх балачок.
Він тоді збунтувався та пішов жити окремо, правді від грошей, що надсилали батьки, не відмовлявся. Згодом зустрів дівчину. Мар’яна мені не подобалася. Вона любила дорогі подарунки та широкі жести. Важко повірити у щирість її намірів, а коли почула, що батьки хлопця живуть в Америці, то дуже швидко порадувала мого брата новиною про свою вагітність.
Тут саме мама з татом нарешті все організували й були готові забрати нас до себе. Новина про невістку та майбутню дитину стала для них відкриттям. Доведеться сину залишатися біля вагітної нареченої. Куди ж їм зараз переїжджати.
От і кусала лікті Мар’яна, яка вже спакувала валізу й подумки гуляла охайними вуличками красивого міста. Я помахала їм ручкою й помчала в аеропорт. Винагороду завжди отримує той, хто вміє чекати.
