Чотири роки я намагалася завагітніти. Один бог знає, скільки сліз за цей час мені прийшлося виплакати. Обстеження, аналізи, лікування. Одна за одною невдалі спроби зачати дитину. Потім знову обстеження, аналізи, лікування. Ми змінили десятки лікарів, побували не в одній клініці в Україні та за її межами. Продали свою квартиру, щоб пройти процедуру ЕКО.
Я завагітніла двійнятами, але втратила дітей на другому місяці вагітності. Разом з ембріонами я втратила й бажання жити. Складно сказати, що було б, якби не Арсен. Чоловік підтримував мене та заспокоював, не залишав наодинці. Через мене покинув роботу та перейшов у сферу онлайн. Пройшов багато курсів поки сам не став спеціалістом з таргету.
Арсен почав заробляти дуже великі гроші, не виходячи з дому. Ми знову купили квартиру, здійснювали усі свої мрії та плани, я маю на увазі ті, що можна здійснити за гроші. Та коли я запитувала сама себе чи щаслива, на очах з’являлися сльози.
Порадившись, ми вирішили спробувати ще раз. Цього разу все було інакше. Чоловік купив орендував нам будинок за містом у сосновому лісі з виходом до озера. Величезна приватна територія, басейн, сад, альтанка, красиві кімнати, шикарна кухня. Я взагалі нічого не робила. Лише їла смачну їжу, яку чоловік замовляв у ресторані, гуляла двором та відпочивала у ліжку.
Через такий малоактивний спосіб життя набрала багато зайвого, але взагалі не звертала на то уваги. Єдине, що мене цікавило – дитина. Син народився раніше зазначеного терміну. Дякувати богу я тоді вже була в пологовому під наглядом лікарів. Народжувати сама відмовилася, хотіла бути певна, що все буде добре. Мені зробили кесарів розтин. Сина народився міцним та здоровим. 4 кілограми безмежного щастя.
Арсен найняв мені помічницю, оскільки лікарі заборонили підіймати на руки Богданчика, поки я не поправлюся. Я не могла дочекатися, коли зможу спокійно брати на руки дитину. Материнство зробило мене нарешті по-справжньому щасливою. Зациклена на дитині я й не помітила, що зі своїх 50 кілограмів поправила до 86. Думала, чоловік не звертає на це уваги, адже головне – ми стали батьками, проте якось він ніби ненароком запитав чи не хочу я записатися на фітнес чи можу купити мені абонемент до спортзалу.
Я сильно образилася. Після всього, що мені довелося пережити. Після усіх втрат та невдач, питання зайвої ваги мене взагалі не хвилювало й Арсена хвилювати не повинно.
