Мені щиро не зрозуміле ставлення моєї мами до моєї дружини, матері дитини нашої дитини, та її онучки. В якій, як каже сама мати, вона душі не чаїть. От справді, якщо ти ж так любиш свою онуку, то закрий свого рота та й радій тому, що маєш, а не дорікай всім та кожному, що тобі усе не так.
Коли ми тільки зустрічались, моя матір була дуже щасливою із того, яка в мене гарна дівчина, все приговорювала, що потрібно триматися за неї. Вона вже ж така хороша та прекрасна. Я був радий, що вона з такою легкістю прийняла мою дівчину. Адже я вже тоді не мав намірів її відпускати, каблучка давно чекала свого шансу.
Після нашого одруження ми переїхали на квартиру Каті, яка дісталась їй від батька. Вана хоч й невеличка, однокімнатна, та нам скільки там потрібно було? Обоє працювали, вдома були тільки щоб переночувати, помитись та попоїсти. Шкод було б викидати по десять тисяч гривень на орендовану квартиру тільки для цього. Але аби було потрібно, то робили б і так, куди діватись.
Та вже тут мати моя почала показувати, що вона всім незадоволена. Так як ми обоє були із села, мати хотіла, аби ми осілись в її домі та замість неї дивились за її хазяйством. Годували свиней та корів. Ага! Я із того села ледь втік, то вона назад мене запхати хоче! Та і Катіна професія геть не для села. Ми з кожним днем ставали усе гірші та гірші. Невдячні.паскудні і всіляке таке.
Потім, коли ми вже чекали на первістка, почались крики про те, що необхідно купувати квартиру. Нам допоможуть, проте ми маємо потім назад всю суму повернути. Ну й гаразд. Так то й так. А що робити? Квартира дійсно була потрібна. Ми над цим давно думали, проте зібрати кошти не так вже й легко. Особливо коли ми намагаємось витягнутись вдвох, без допомоги інших.
Мати внесла кошти за квартиру. Половину суми. Ми мали платити кожні три місяці по тисячі доларів забудовнику і матері. Ну й нехай. Цілком підйомна для нас сума. Та ту почалось іще гірше. Документи матір сказала, що оформить на себе, і тільки після повної виплати суми подумає, аби оформити на онучку. За умови, що ми їй кошти повернемо. А все чому? Тому що моя дружина профурсетка, яка все на себе перепише та втече. А нічого так, що вона пустила жити мене до себе. У свою квартиру та прописала там? Незабаром, коли дружина вийшла в декрет, я залишився одноосібним годувальником в родині. Матір почало це ще більше дратувати. Як це так взагалі, вона вдома на шиї сидить у тебе, гуляє, поки ти на роботі впахуєш, а ти ще уші розвісив, та віриш їй! Ти з дому, а вона по чоловіках скаче! Вибрав собі хвойду!
Ми з матір’ю неодноразово сварились за її чорний рот, та закрити його взагалі не виходить. Інколи мені здається, що вона втрачає зв’язок із реальністю і тоді починаються ось такі концерти. Лікувати її, чи що робити навіть не знаю… Проте по її провині у моєї новонародженої дитини були проблеми зі сном та трусилось підборіддя. А знаєте чому?! Тому що матір приходила додому до дружини, поки я був на роботі, й тріпала ті нерви, доводила до істерик. Через це перший рік життя нашої доньки ми із нею не спілкувались. Тільки скидали на картку гроші. Хіба ж так можна взагалі? Я люблю її, адже вона моя матері, проте проблеми у неї із головою явні. Їх потрібно лікувати. Але що лікувати, треба, щоб вона хоча б їх визнала, а з цим дуже туго. Виходить, що хворі ми всі навкруги, а вона одна має рацію. Але ж де тут правда та адекватність, коли вона кричить, що зарплатня чоловіка то його гроші, а дружина із дитиною нехай йдуть на роботу. А що? Раніше на полі, під стогом сіна народжували, та далі йшли буряки сапати. Ось гляну я на її поведінку, коли її донька завагітніє від зятя.
