Ще у студентські роки я познайомилася з Андрієм. Ми почали зустрічатися. На четвертому курсі хлопець зробив мені пропозицію, навіть не вагаючись я відповіла «так». Наші стосунки можна було б назвати ідеальними, якби не одна прикрість – мати Андрія. Оксана Василівна показала своє невдоволення вибором сина ще під час нашого першого знайомства. Вона відверто мені заявила, що я не пара її сину й вона зробить все можливе, щоб ми розлучилися.
Так і було. Усі роки наших стосунків Оксана Василівна намовляла сина проти мене. Переконувала Андрія, що я з ним лише через квартиру. Після пропозиції Андрій успадкував квартиру від бабусі й ми стали там жити. От майбутня свекруха й думала, що я хочу відібрати у них майно.
Добре, що коханий не зважав на слова матері й довіряв мені. Як не намагалася вона розлучити нас, все ж таки, ми одружилися. Через рік після весілля у нас народився син. Я сиділа у декретній відпустці, доглядала за дитиною та радувалася материнству. В той час свекруха не заспокоювалася та дорікала мені, що я сиджу на шиї чоловіка та не працюю.
Коли ж я вийшла на роботу, вона почала говорити, що я погана мама, бо покинула малу дитину заради грошей. Щоб я не робила у цьому житті – все було не так, як того хотіла Оксана Василівна.
Згодом я знову завагітніла та пішла з роботи. На цей раз мати Андрія придумала новий привід для діставання. Виявляється, що діти не від чоловіка, а нагуляні. Усе через те, що вони обоє були схожі на мене, а не на Андрія.
Усі ці проблеми стали дріб’язковими після того, як ми дізналися про страшну хворобу Андрія. До останнього надіялися, що все обійдеться. Доля невблаганна. Через пів року виснажливої боротьби я стала вдовою.
Коли чоловік покинув наш світ Оксана Василівна з горя геть оскаженіла. Почала виганяти мене з квартири, звинувачувати у зраді. Постійно повторювала, що онуки їй не рідні. Я більше не могла мовчати:
-Оксано Василівно, що я вам зробила, за що ви так мене ненавидите? Я любила Андрія усім серцем й теж сумую за ним. З квартири ми не підемо, бо тепер це власність наших дітей.
-А звідки мені знати, що діти дійсно від Андрія?
-Я доведу вам, але після цього ви більше ніколи й кривого слова не скажете про мене.
Через день після нашої розмови я зробила тест ДНК. Звичайно він підтвердив, що наші діти від Андрія. Оксана Василівна спершу втратила дар мови, а потім дійсно заспокоїлася. Відтоді у дітей нарешті з’явилася любляча бабуся, а у мене ще одна мама.
