Олена вже чотири роки як одружена з Сашком. Назвати свій шлюб щасливим у жінки язик не повернеться, але й скаржитися вона нікому не збирається, адже сама винна. Мати й сестра неодноразово просили її придивитися до чоловіка, адже він не такий ідеальний, як хоче видаватися. Олена не слухала й тепер пожинає гіркі плоди.
Щоб рідні не хвилювалися, вона старанно описує картину свого сімейного щастя. Щоправда ні мама, ні Тоня (сестра) в неї не вірять.
-Чого ти його не покинеш? – завжди прямо запитує Тоня. – Мені не сила дивитися на твої страждання. Чи думаєш я нічого не помічаю?
-Тобі дійсно здається, я щаслива – обманювала Олена й сама собі не вірила.
Коли жінка залишалася на самоті у порожньому будинку, то й сама часто задумувалася над цим питанням. Хіба не краще розлучитися й розраховувати лише на себе? Якось під час чергової суперечки вона й заявила Сашкові, що хоче з ним розлучитися. Чоловік розсміявся їй просто в обличчя:
-А кому ти, окрім мене, здалася? Думаєш, що ряд женихів вилаштується аби тебе за дружину взяти? Ти некрасива, нікчемна та ще й зіпсована. У твій бік навіть останній пияка не гляне! Ще мусиш мені подякувати, що терплю твої жахливі страви та живу в цьому срачі. У тебе ж руки не з того місця ростуть. Розпестила тебе твоя мати, а мені вчи!
Олена так часто чула від свого чоловіка усі ці образливі речі, що й сама себе переконала, що Сашко має рацію. Вона некрасива, дурненька й зіпсована жінка, яка нікому, окрім нього не потрібна. Тож усі образи Олена мовчки ховала глибоко в собі, погоджуючись з кожним словом свого чоловіка.
Коли Сашко стратив роботу, то довелося влаштуватися в інше місто. Їздити кожного дня було затратно, тож чоловік орендував квартиру, а додому приїздив лише на вихідних. Олена здивувалася, коли зрозуміла, що їй набагато краще та спокійніше у ті дні, коли чоловіка немає вдома.
На вихідних вона ж не знала, де й присісти, бігаючи перед Сашком на задніх лапках. Можливо так би все життя й пробігала, якби не Антоніна. Вона навмисне вирішила з’ясувати як поживає зять в іншому місті, чи дійсно та його робота така важка й виснажлива, як він про це розповідає. В Олени вона дізналася адресу його орендованої квартири й поїхала туди, поки Сашко був на роботі. Хотіла попитати в сусідів що й до чого, але не довелося.
Двері квартири відчинила досить молода жіночка. Відрекомендувалася, як наречена Олександра й запитала, чим вона може допомогти.
-Милочко, ти навіть не уявляєш, як сильно мені допомогла.
Того ж дня Тоня про все розповіла Олені й помітила задоволення на обличчі сестри. Розлучення було довгим та скандальним. Сашко хотів відсудити в колишньої дружини усе, що він коли-небудь їй дарував та половину від квартири, яку купували батьки Олени. Добре, що все було оформлено на дочку ще до її заміжжя, тож суд Сашко програв й залишився ні з чим.
Коли чоловік прийшов по свої речі то довго пророкував Олені самотню старість й дівоцтво, а вона більше не слухала, лише намагалася позбутися від надокучливого колишнього якомога скоріше.
До слова, уже через кілька місяців після свого розлучення дівчина почала зустрічатися зі своїм старим другом. Гриша тільки й чекав, коли Олена нарешті звільниться й не збирався упускати своє кохання. Молоді люди планують весілля. Відкладати ніколи, бо зовсім скоро Олена з Гришею стануть батьками. Сашко ж повернувся до своєї матері. Намагався зав’язати нові стосунки, але слава про його жахливий характер наздогнала його дуже швидко. Охочих зайняти колишнє місце Олени не знайшлося та й навряд чи знайдуться.
