Похресниця моя Соломія, запустила себе останнім часом і дуже погано почувається. Мати її, моя сестра, давно вже померла і від тоді я для Соломії за рідну. Дівчина вже не маленька – 35 літ має, але сама тягне на плечах всю родину: і дітей, і чоловіка, бо тому байдуже, він собі не працює, а Соломія на дві роботи ходить. Я недавно взнала, що вона ще й підробіток знайшла. Чоловік з листопада на роботу не ходить і не збирається навіть щось шукати. Ну, а дійсно, нащо щось шукати, як жінка сама все замість нього робить?
Дивлюсь на неї і так мені її шкода, бо дівчина трудиться, а воно на здоров՚я впливає. Я в поліклініці працюю, та й записала її на огляд. Кажу їй, що так зі здоров՚ям жартувати не можна, а вона мені: «Та знаю я, знаю, але що зроблю? Часу взагалі нема, кожен день до шостої працюю, а потім на підробіток йду до восьмої. І не лишу, бо дітей якось годувати треба! От коли мій Мирослав на роботу піде, тоді вже на огляд піду. Ну не знаю, коли він ту роботу знайде, бо все шукає і нічого не знаходить»
Я їй кажу, щоб відпрошувалась з робити, бо роки йдуть і здоров՚я треба берегти, а вона мені: «Хрещена! Тільки ви ще не починайте, добре? З роботи зараз не відпроситися, бо одна в відпустці, друга на лікарняному. Я там сама, ніхто мене не відпустить. І навіть пів години не буде». А під вечір Соломія йде підлоги мити на нашому складі, але каже нікому не розказувати, бо не хоче, щоб ті пані між собою обговорювали. Та кому я розкажу? Я ні з ким з них не спілкуюсь практично. І питаюсь в неї як вона справляється, бо то приміщення таке велике, а вона каже, що мусить, бо дітей двоє і не вистачає. Кажу хай чоловік йде працювати, а вона його захищає, бо він не просто в хаті сидить, а щось там шукає, але зараз роботою не легко і толку ніякого. Ну гарно влаштувався, щось собі шукає, а жінка мусить на двох роботах корчитись.
Треба з тим, щось робити та й я їй кажу, що б завтра вже звільнялась і йшла. Хай тих два тижні навіть не відробляє, бо я довідку випишу, а вона далі: «Та як звільнятися, куди? А за, що жити будемо?». Ну от просто так хай звільняється зі всіх роботів і підробітків, а як їсти нічого не буде і чоловік лежить, то що? То хай лягає збоку!
Соломія після тих слів засмутилась, бо не очікувала такого, а мені ж її просто шкода, допомогти хочу. Ну хіба я щось погане сказала? Що ще їй порадити можна?
