Матуся привела свою донечку вибрати собі песика з притулку, але дівчинка зупинилася біля клітки найсумнішого собаки й не хотіла йти далі без нього…
Олена міцно тримала ручку своєї двохрічної донечки, Соломії, коли вони переступили поріг міського притулку для тварин. Ранкове сонце пробивалося крізь широкі вікна, освітлюючи ряди кліток, з яких на відвідувачів дивилися повні надії очі. Повітря наповнювалося характерними звуками гавкіт, розпачливе нявкання, шелест соломи й дзижчання кігтів по підлозі.
Ну що, рибко, тепло посміхнулася Олена, виберемо собі друга?
Соломія кивнула, і її очі засяяли від щасливого хвилювання. Вона вже давно мріяла про власного собаку, кожного дня зачаровано спостерігаючи з вікна, як сусідські діти граються на подвірї зі своїми улюбленцями.
У мріях Олени цей день виглядав зовсім інакше. Вона уявляла, як вони візьмуть гарненького цуценя золотистого ретривера чи веселого лабрадора, який ростиме разом із Соломією. Слухняний, здоровий, гарний ідеальний домашній улюбленець.
Вони пройшли повз клітки з грайливими цуценятами, елегантними дорослими собаками й пухнастими кошенятами. Олена показувала на найсимпатичніших, але дівчинка, здавалося, навіть не помічала їх.
І раптом Соломія зупинилася, ніби вросла в підлогу.
У найдальшому кутку, у напівтемряві клітки, лежав пес, вигляд якого мимоволі змусив Олену скривитися. Пітбуль був у жахливому стані клубочки шерсті, запалена шкіра, виснажене тіло. Він дивився у стіну, ніби соромився свого вигляду.
Соломіє, ходімо, поспішно сказала Олена. Дивись, он які гарні цуценята.
Але дівчинка притулила носика до ґрат.
Мамо, що з ним? Він хворий? прошепотіла вона.
Так, рибко, хворий, зітхнув працівник притулку. Його звуть Барс. Він тут уже понад півроку. Але… чоловік замовк, не докінчивши.
Олена нахмурилася. Для неї пітбулі завжди були символом агресії та небезпеки. А цей ще й хворий. Раптом він заразний? Раптом непередбачуваний?
Соломіє, ходімо, вже суворіше сказала вона. Тут є багато інших собак.
Але дівчинка сіла прямо перед кліткою, ніби приросла до підлоги.
Я хочу його, твердо сказала вона.
Що? Соломіє, ні, це виключено. Подивись на нього він дуже хворий. До того ж, пітбулі небезпечні.
Працівник притулку, який представився як Михайло, сумно похитав головою.
Барс не злий. Він… зламаний. Його викинули ще цуценям, бо вважали “негарним”. Знайшли вже хворого, з інфекціями. Одні люди взяли його, але через кілька тижнів повернули сказали, що він занадто апатичний.
Олена відчула, як у її душі боре
