Ми з сестрою і зовсім не пам’ятаємо наших батьків. Нас виховували бабуся та дідусь. Вони нам і замінили батьківську любов, турботу і піклування.
Тато наш помер ще зовсім молодим, точніше сказати – трагічно загинув. Мама якраз була вагітна молодшою сестрою, а тато повертався зимою на автомобілі із заробітків з Києва і не впорався з керуванням у заметіль.
Мама народила Єву і перших два роки займалася нами. А потім у її житті почали появлятися подруги, чоловіки і гулянки.
Татові батьки довгий час терпіли мамину поведінку заради нас з сестрою, але одного дня і їм урвався терпець. Бабуся і дідусь просто виставили маму за двері, а потім через суд позбавили її прав на нас.
Ми мали щасливе дитинство, бабуся і дідусь давали нам з Євою абсолютно все.
Коли я завершувала навчання, а Єва була лише на першому курсі – то бабусі і дідуся не стало, з різницею у кілька місяців.
Я почала виконувати роль старшої і турбуватися про сестру.
Потім ми дві вийшли заміж і мали вже своїх дітей, як одного дня на нас чекала несподіванка.
На порозі нашого будинку, який колись належав бабусі і дідусю стояла наша мати.
Та сама жінка, яка нас покинула заради своїх втіх. Тільки досить стара. Було видно, що вона зловживає спиртними напоями і життя у неї не склалося.
Ця жінка з порогу, ледь я встигла відчинити двері – увірвала всередину дому. І почала вимагати від мене не знати що.
Мовляв я і Єва – її діти, і ми повинні про неї турбуватися. Саме тому вона буде жити у нас.
Я була шокована. Мої діти почали плакати. Я й слова до купи зліпити не могла.
А от Єва, яка була вагітна другою дитиною підійшла і сказала:
– Ти взагалі хто і що робиш у нашому домі?! Після того, як ти нас обміняла на чоловіків і випивку – ти нам не мама.
Забирайся геть звідси і більше ніколи не приходь.
Тоді Єва виштовхала нашу маму на двері і зачинила їх.
