На нічному чергуванні в лікарні був лише лікар-хірург та медсестра. О другій ночі в ординаторській пролунав дзвінок з приймального відділення. Санітари привезли швидкою нетверезого чоловіка. На вигляд він відразу здався неприємним.
Як тільки він потрапив у стіни лікарні почав робити якісь різкі і нахабні дії. Спочатку встав з візка, потім кричав на черговий персонал, плювався, вживав нецензурну лексику. А як тільки йому почали робити зауваження, почав на зло поводитися ще гірше.
Нарешті вдалося перейти на етап огляду. Виявилося, що у чоловіка були болі внизу живота. Та це не заважало йому чіплятися до всіх і далі. Потім особлива увага припала на медсестру.
Катя була дуже скромною дівчиною, тож за декілька хвилин такого ставлення до себе, не змогла стримати сліз і пішла в істериці у своє відділення. А лікар-хірург також не витримав цих приступів агресії і викликав чергового лікаря.
Цього лікаря звали Микола. На вигляд здавався завжди строгим і зосередженим, та персонал знав, що це людина невимовної доброти. У чоловіка був високий зріст і трішки зайвої ваги.
Миколу Степановича всі поважали і обожнювали у своєму відділенні. Та саме в цю ніч він був втомлений після довгої операції і мріяв про якусь годинку сну, поки дзвінок з приймальної не порушив всі його плани. Та сперечатися ні з ким не став. Якщо треба – то треба.
Микола Степанович крізь дрімоту встав і поспіхом схватив стетоскоп. Йшовши довгими коридорами, він все ще продовжував протирати очі, змушуючи організм прокинутися і увімкнутися в роботу.
А як всі чекали появи цього лікаря. Рахували секунди до того, коли чоловік з’явиться в дверній рамі. А Микола Степанович так і не усвідомив, що після операції забув переодягнутися і зараз іде на огляд в брудному халаті, на якому чітко видні краплі кр0ві.
Ви б бачили реакцію того невихованого хлопця, коли лікар зайшов у такому вбранні. Всі його різкі рухи зникли, як і не було.
– Які у вас скарги? – запитав лікар сонним голосом, солодко позіхаючи.
– Вибачте, але я все придумав. У мене нічого не болить і жодних скарг на здоров’я я ніколи не мав. – закричав поспіхом чоловік. За секунду його уже не було в приміщенні.
Микола Степанович взагалі нічого не зрозумів. Та зайвих запитань у нього не було, адже в перспективі – міцний сон.
Медсестра довго трималася, аби не засміятися на всю лікарню. Та стримуватися уже не було сил. Перед нею стояв лікар з халатом закрапленим кр0в’ю і розстібнутим до пояса, а на шиї висів кип’ятильник з ординаторської.
Ось такі кумедні казуси трапляються з людьми, які втомлені цілодобовою роботою.
