Мене дуже боліла голова і я ніяк не могла заснути. Чоловік мій працював фельдшером швидкої допомоги. То ж він був на чергуванні.
Тут додому прийшов чоловік і приніс дитину. Я подумала, що у мене галюцинації, адже він на роботі, а мене дуже болить голова.
Але ні. Це все відбувалося наяву. У нас вдома було новонароджене маля.
Ах, зовсім забула сказати чого ж мене боліла голова. Я була на дев’ятому місяці вагітності і мій термін сягав критичної межі, а дитина все ніяк не хотіла народитися.
Саме тому я хвилювалася і мені було і страшно і боляче.
Чоловік сказав, що ця дитина лежала біля входу у наш під’їзд. Він навіть не встиг вийти з дому, а тут така знахідка.
Мені стало дуже шкода дитини, я подивилася на її маленьке личко і мене наче одурманило.
Чоловік всього на всього заніс малечу додому, щоб вона не замерзла доки приїде швидка і поліція.
А я твердо вирішила, що хочу залишити цю крихітну дівчинку у нас.
І саме в цей момент у мене відійшли води. Чоловік оглянув мене і сказав, що ми не встигнемо доїхати до пологового, бо я народжую прямо зараз і мені залишилося кілька хвилин.
Так і сталося, за якихось дванадцять хвилин я народила хлопчика.
Швидка до нас їхала більше години і ми прийняли доленосне рішення для нас. Ми обманули всіх і сказали, що я народила двійню, а перевіряти ніхто й не став, адже мій чоловік працює медиком.
Так ми в одну мить стали батьками для двох діток – рідного сина і знайденої дочки.
Дівчинку так ніхто і не шукав. А ми любили її наче рідну. Жодної миті не було в нашому житті, щоб ми пошкодували про те, що зробили.
Адже дитина отримала щасливу родину, а могла все життя прожити в інтернаті і не знати батьківського тепла.
Зараз нашим дітям уже по сім років. вони другокласники. Ми їх обох назвали Сашею. Син – Олександр, а донечка – Олександра.
І знаєте, іноді мені здається, що вона схожа на мого чоловіка – така ж світленька та голубоока, а син на мене – темний і кароокий.
Часто я задумуюся про те, яка б доля спіткала нашу Сашеньку. Якби мій чоловік не йшов того дня на роботу – вона могла просто замерзнути і померти. Тільки подумаю про такий хід подій і в мене сльози на очах.
