Ми з Антоном дружимо все життя. Жили по сусідству, ходили в один дитячий садок, потім в одну школу, вчилися в одному інституті. Навіть одружилися в один рік, з різницею в кілька місяців. Що цікаво, що наші дружини також подружки. Тому дружимо сім’ями в повному сенсі цього слова. Навіть в обох родились донечки, з різницею в п’ять місяців. Дружба продовжувалась і далі. Наразі нашим донечкам по п’ять років.
Одного вечора Ірина, моя дружина прийшла додому засмучена. Розповіла, що зустріла Антона, і він скаржився на нашу Катюшу, що вона ображає їхню Алісу. Взагалі ми жили дружно, але Аліса дуже хитра і брехлива дитина. При чому завжди вину скидає на Катюшу. Я давно помічаю, наскільки ми, батьки дружимо сім’ями, настільки наші діти ворогують між собою. Моя дружина давно примітила, що Аліса викрутиться з любої ситуації, при цьому звинуватить нашу дочку.
Одного разу, коли ми з Антоном пішли з дітьми прогулятися, поки наші дружини відпочивають, посидять в кафе. Домовилися з другом, що підемо в парк, тому я взяв для Катюші велосипед. Катюша їхала на велосипеді, Аліса бігла поруч. Вони були спереду в нас, тому ми не відривали погляду від дочок.
Антон побачив знайомого з боку, і повернувся в ту сторону. А я не встиг відвернутися, тому побачив, як Аліса штовхнула Катюшу. Моя донечка впала і заплакала. Я підійшов до неї, почав заспокоювати, коли почув, як Аліса скаржиться своєму татові, що Катя її ображала, і не вдержалась на велосипеді, сама впала.
Мене обурила брехня такої малої дитини. Я сказав Антону, що бачив усе, і брехню Аліси заперечував. Друг не повірив мені, сказав, що його дочка не вміє брехати. Ми посварилися, і коли розходилися різними дорогами, побачив, як Аліса показує язика Катюші. Я встиг сфотографувати на телефон її лице, позвав Антона, і показав яка його донька, коли він не бачить. Але це також не допомогло. Друг горою стояв за своє чадо.
Ввечері, коли Ірина прийшла з відпочинку, я розповів, що трапилося з нами в парку, і про сварку з Антоном розповів також. Моя дружина зізналась, що їхні прогулянки завжди закінчуються саме так. Аліса образить Катюшу, і додому ми йдемо в сльозах. Довго розмовляли ми того вечора. Претензій до друзів не має, дружимо добре, але наші діти. Катюша може стати не впевненою в собі з роками, якщо поруч буде така подруга, що гнобитиме її. Як нам не тяжко, але вирішили поговорити з друзями, і як говорять, взяти тайм-аут.
Наступного дня зателефонував Антону, і сказав йому, що якщо не хочете бачити очевидного в Алісі, то ми не будемо більше спілкуватися з вами заради своєї донечки Катюші. Антон ще більше розсердився, і винуватив нашу дочку. Але надалі слухати я не став, і поклав слухавку. Ми змінили дитячий садок, і плануємо віддати в іншу школу, якомога далі від Аліси. Нарешті наша дівчинка стала спокійною, і впевненою в собі.
