Мене обурило те, що я віддаю дітям речі, а вони як ходили бідно вдягнені, так і ходять, а мама їхня продає речі, в яких могли ходити її діти

У мене по сусідству живе багатодітна сім’я. У них трійко діточок, два хлопчики й одна дівчинка. Мама їхня завжди вдома, на роботу не ходить, та і роботи в селі не має. Тато їздить на заробітки. Раніше я не звертала уваги, як вони живуть та що їдять. А одного разу, коли вийшла на вулицю, побачила, що старша їхня сестричка їсть велику цукерку, а хлопчики бігають за нею, просять, але вона тікає від них, і намагається запхати в рот всю цукерку. Я говорю їм, що підіть додому і візьміть для себе солодощі, але хлопчики відповіли, що цукерку дала тьотя і сказала, щоб розділили на всіх, а Оленка з’їла сама. Для мене таке відношення до менших братів дивне. Я також виросла в багатодітній сім’ї, і ми розділяли порівну всі солодощі, які інколи бували в нас.

Також звернула увагу, що вдягнені бідненько. Тому вдома вирішила перебрати речі, мої дітки виросли, а речі, майже нові лежать. Одягу набралося великий пакет, і для дівчинки, і для хлопчиків. Побачила їхню маму, віддала речі, при цьому сказавши, що одяг не поганий, деякі речі майже нові. Пройшов час, але на дітях я не побачила одяг, який їм віддала. Адже там були й літні, і зимні речі.

Одного разу, зайшовши в магазин, я побачила знайому із донечкою, і що привернуло мою увагу, то дівчинка вдягнена в платтячко, яке я віддала сусідці. Спитала в них, де взяли красиве плаття, на що знайома відповіла, що купили в моєї сусідки, і дуже не дешево. Мене обурило те, що я віддаю дітям речі, а вони як ходили бідно вдягнені, так і ходять, а мама їхня продає речі, в яких могли ходити її діти.

Через деякий час сусідка (мама трьох дітей) прийшла до мене з проханням віддати речі моїх дітей, які вони вже не носять. Її діти підростуть, і будуть потім носити. Я спитала, де той одяг, що я віддала? Жіночка не очікувала такого питання, тому не змогла придумати відповідь, але я перебила її бурмотіння, і сказала, що все знаю, тому від мене більше нічого не одержить. Обурювалась вона довго, кричала, на що я відповіла, що маю право сама розпоряджатись своїми речами, а її виштовхала з будинку.

Все це не минуло для мене дарма. Сусідка рознесла по селу, що я жадна, не даю поношених речей. А чому я повинна віддавати, щоб вона продавала, а діти так і ходили бідно одягнені. Якщо на те пішло, то про що думали, коли народжували дітей. А тепер мій обов’язок їх одягати? Я не почуваю себе винною, і надалі допомагати їм не буду. Якщо комусь їх шкода, нехай віддають, і дивляться, як їхній одяг буде носити хтось інший, але не Оленка і її братики.

Оцініть статтю
Дюшес
Мене обурило те, що я віддаю дітям речі, а вони як ходили бідно вдягнені, так і ходять, а мама їхня продає речі, в яких могли ходити її діти
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.