В радісному настрої я прийшла на роботу. Я чекала підвищення. Моя начальниця звільнилася і на її місце обіцяли взяти мене. Сьогодні вирішальний день, коли повідомлять про моє призначення. Я вже міркувала куди підемо святкувати моє призначення. Але все пішло не так, як я думала. Мене викликали в окремий кабінет і повідомили, що моя посада скорочується. Мене звільняють. Про призначення не було й мови.
Так я залишилася на вулиці. Пошуки роботи ні до чого не привели. Мені не вдавалося знайти роботу за фахом, а іншу робити не вмію. Якраз в цей період чоловік потрапив в аварію, а донька тяжко захворіла. Гроші, які виплатила мені фірма, танули швидко. З відчаю я стала кричати на людей, коли мені пропонували допомогу. Я розуміла, що так залишуся скоро одна, якщо і надалі поводитимусь агресивно. Але нічого з собою подіяти не могла.
Одного разу прийшла в лікарню, а мене не пропускають до чоловіка. Говорять, щоб прийшла пізніше, через те, що відвідувати хворих потрібно в години які відведені для цього. Я не йшла звідти. Сварилася, зривалася на крик. Навіть охорону викликали.
До мене підійшла літня медсестра, обняла за плечі, запропонувала присісти. Сказала, що посидить зі мною. Коли жінка зі співчуттям звернулася до мене, я розплакалася. Я говорила, говорила, розповідала про всі свої поневіряння за останній час. А Марія Петрівна гладила мене по руці, говорячи, що все буде добре, все налагодиться. Я дякувала їй що вислухала мене, заспокоївшись, пішла додому. До чоловіка прийшла в належний час зі спокійним виглядом.
А через два дні робота знайшла мене. Подруга відкривала свій бізнес. Дізналася що я шукаю роботу, запропонувала разом розвивати її бізнес. Моя робота вести бухгалтерію. Я це вмію, і у подруги все вийшло. Донька вилікувалася, чоловік вже працює. Все налагодилося, як обіцяла мені Марія Петрівна. А я дякую їй, що вислухала мене тоді, підтримала. Адже так важливо, щоб в скрутну хвилину з’явився хтось поруч, кому можна розповісти про негаразди, від чого на душі відчуваєш полегшення.
