Моєму сину мали провести операцію. Він перехворів дуже важкою ангіною, тому це було необхідністю.
Дружина не могла піти в лікарняний, адже на роботі його їй не давали, тому його взяв я. Зміг взяти таки, бо, на відмінну від дружини, працював офіційно.
Сказали, що треба буде пролежати з сином в стаціонарі десять днів, тому я подумав, що вже перетерплю спання на кріслах цей час. Бували і гірші часи, що доводилось і не на такому спати.
Ми прийшли в лікарню, лягли в стаціонар, мого сина підготували до операції та прийшла медсестра, щоб вколоти наркоз. Ми чекали, щоб він подіяв та я дивився як син уявляє собі, що грає в новомодну тоді приставку.
Я тоді собі ще занотував у пам’яті, що потрібно буде на Новий Рік подарувати йому цю приставку. Сина забрали в операційну. А потім й інших дітей. Його дуже довго не було.
Раптом, лікарі хутко всіх розігнали по палатах та наказали сидіти там до тих пір, поки вони не дозволять вийти. Я був дуже схвильований, адже мого сина все ще не було і я почав хвилюватись, що з ним щось сталось.
Згодом до мене прийшов лікар та попросив пройтися з ним до завідувача відділенням. Я одразу зрозумів, що щось сталось серйозне. Серце пробігло марафон по всіх органах та кінцівках, поки я дійшов до того клятого кабінету.
Коли я зайшов туди, то завідувач мені сказав, що в мого сина під час операції зупинилось серце. Все через неправильно розраховану дозу наркозу, яка для нього була завеликою. Але зараз все добре. Мій син живий, але поки що в реанімації.
Я в той день почав сивіти. Коли подумаю тільки про те, що мало не втратив свою кровиночку, то аж душа тіло покидає.
Ми пробули в лікарні близько місяця, через цей інцидент. Я спав перший час на підлозі в реанімації біля ліжка сина, адже він довго не приходив до тями. Я хвилювався, що син прийде в себе, а мене поряд нема.
З тих пір пройшло багато років. Син мені вже онуків з дружиною своєю привів в цей світ, проте не такий вже здоровий, як би хотілось. Така подія не могла не відбитись на його здоров’ї.
До речі, лікаря, який не правильно розрахував наркоз, ми з розборками, але змогли звільнити з посади. Він відповів за свою неуважність. Вияснилось, що то був далеко не перший такий випадок в його практиці, але лише ми довели це діло до логічного кінця.
