На той момент нашим з Тарасом стосункам було близько року. Я захоплювалась ним, а він мною. І я була переконана, що це справжнє кохання, якого більше ні в кого в цьому світі немає. В коханому я знаходила і підтримку, і розуміння.
Він завжди балував мене подарунками, опікував і в усьому допомагав. В моєму домі ваза для квітів ніколи не пустувала.
І ось настав мій День народження. Я, як завжди, запросила декількох друзів, ну і, звичайно, Тараса. Щоправда, він трохи затримався і прийшов, коли всі подарунки вже подарували і ми сиділи за столом. Хлопець з’явився з невеличким букетом, вручив мені ще декілька повітряних кульок і всівся за стіл. Дарувати мені він нічого не збирався. Не подумайте, що якась меркантильна дівчина. Просто звикла, що в таке свято він завжди робить мені приємності. Хоч мене це трішки збентежило, ображатися не стала. Розумію, що всяке становище в людини може бути. В даному випадку я була рада навіть квіточкам. Поставила їх у вазу в своїй кімнаті.
Застілля наше вдалося на славу. Ми гарненько посиділи, а тоді друзі потроху почали розходитися. Тарас теж вирішив піти додому. У мене ж на ніч залишилась подружка Ліля. Спочатку вона допомогла мені прибрати зі столу, помити посуд, а перед сном ми влаштували «посидінки» за бокалом вина з цукерками. Лілія аж надто хотіла знати подробиці про наші стосунки з Тарасом.
– І ти думаєш, у вас це все прямо серйозно?
– Ну, звичайно, серйозно. Ми ж уже майже рік разом. Ти думаєш, ми б стали так довго зустрічатися, якби не бачили у цьому перспектив? Та і Тарас такий хороший хлопець, він точно ідеальна пара для мене. І взагалі мені здається, що скоро він запропонує мені одружитися.
– Ой, ну це вже ти сама придумала. Мені також здавалося, що Ігор мене заміж ось-ось покличе і сама знаєш, що з того вийшло.
– Все ж я думаю, що у нас все буде прекрасно. А знаєш що? Давай оці кульки, що він подарував через вікно в небо запустимо. Мені здається, що це буде весело. Тим більше я боюсь, що вночі вони почнуть лускати і я сильно перелякаюся.
– Чудова ідея.
З самого ранку мій телефон задзвенів. Це був Тарас. І його питання збило мене з толку:
– Ну і що ти мені скажеш? Згодна?
Я не зрозуміла у чому справа, та відповіла чисто жартуючи:
– А от і ні.
Тарас кинув слухавку. Я не могла зрозуміти, що сталося і передзвонювала ще багато разів, та слухавку вже ніхто не брав. Так минали дні, від коханого і сліду не було. Я вирішила, що це був такий креативний спосіб покинути мене і Ліля мала рацію, коли казала, що це все ненадовго.
Через кілька років ми зустрілися на вулиці і вирішили поговорити. Мені потрібні були відповіді на питання, що турбували мене стільки часу. І виявилося, що в одній із кульок була каблучка. Тарас зранку питав, чи згодна я бути його дружиною, а я відрубала, що не хочу.
Після його розповіді, я довго стояла мовчки, наче у воду опущена. Я була в такому замішанні від цієї ситуації, що мені важко було повірити, що такий безглуздий казус, який зруйнує відносини між двома людьми, в принципі в реальному житті може статися.
Ось така недомовленість розлучила нас, та тепер ми обов’язково постараємось все надолужити.
