«Ну, чому саме зараз? Я не хочу народжувати… Я не хочу дітей….» – лунали ці слова у моїй голові, доки я дивилась на тест на вагітність….
Напевно, варто розпочати з самого початку. Розповідь варто почати з мого 17 день народження, де я зустріла того самого хлопця, заради якого була готова на все й не дивно, що через пів року у мене зникли критичні дні, а тест на вагітність показав позитивний результат.
Коли мій хлопець почув про це, то почав оббріхувати мене, мов це не його дитина й таке інше, хоча й знав, що він у мене був першим та єдиним. Ну, загалом, через тиждень після цієї новини його вже не було у місті, тому я самостійно пішла до гінеколога.
Там я прийняла рішення робити аборт. Я можу назвати багато причин, чому я прийняла таке рішення, але основним з них було те, що я не хотіла дітей і не хотіла покидати всі свої цілі та прагнення. Я знала, що якщо вирішу народжувати, то не зможу любити цю дитину щиро й забезпечити її всім необхідним, та виховати гідним членом суспільства.
Я довго не могла прийти в себе після того, що сталось, бо постійно звинувачувала себе, але з допомогою психолога я змогла побороти цю проблему й продовжити навчання та побудову успішної кар’єри.
Наступні 5 років я ставилась до чоловіків з недовірою і лише мій майбутній чоловік зумів мене закохати у себе й подарувати впевненість у завтрашньому дні.
Мені було 25 років, коли ми прийняли рішення серйозно зайнятися народженням нашого малюка. Але наступні пів року були безуспішні й ми звернулися до лікарів, щоб провели нам повне обстеження й знайшли проблему.
Лікарі нам пояснили, що ми двоє повністю здорові й здатні мати спільних дітей, а єдине логічне пояснення, чому у нас нічого не виходить – це той самий аборт у моїй юності.
На щастя, мій чоловік сприйняв це нормально й ми вирішили, що житимемо у своє задоволення, а якщо пощастить завагітніти, то з радістю це приймемо.
Зараз мені вже 48 років, а відчуття ніби я повернулась на 30 років назад, адже переді мною знову лежить тест з позитивним результатом.
Пробач мені, організм, якому я знову не дам життя, але я вже надто стара для тебе й зовсім тебе не хочу!
Таке щире зізнання нам надіслала наша читачка. Як ви ставитесь до такого її вибору?
