Мені були більше не раді у домі моєї дитини.
Я впевнено можу сказати, що щаслива людина. Господь подарував мені прекрасних батьків, чудового чоловіка і найкращу у світі донечку, а віднедавна і здорового онука. Тож мені нічого було нарікати на долю.
Але у житті так виходить, що після білої смуги, обов’язково має бути чорна.
Ще у 16-річному віці моя люба донечка закохалася у одруженого чоловіка. Про його дружину вона навіть не здогадувалася, адже він постійно був поруч і приділяв їй весь свій вільний час. Про наявність у нього дружини вона дізналася, коли Андрій уже зробив пропозицію і вони готувалися до весілля. Ця нещасна жінка прийшла до мого дому, бо донька ще жила з нами, і проклинала мою дитину за те, що розбила їхню сім’ю.
Андрій на цю всю ситуацію відреагував тихо, мовляв з дружиною він вже давно збирався розлучатися, а Настю, нашу доньку, кохає по-справжньому.
Ми з чоловіком нічого не сказали, лише змигнули плечами і промовчали. Щастя нашої дитини – понад усе.
Зять мав власний бізнес, тож грошей не потребував. Весілля зробили пишне і багате, а після діти відправилися у медовий місяць за кордон.
Після повернення донька сповістила радісну новину – вона чекає на дитину. Нашому щастю не було меж. Нарешті ми станемо дідусем і бабусею. Всі дружно готувалися до народження немовля, а про прокльони першої дружини Андрія і знати забули.
Навесні Настя народила здорову прекрасну дівчинку. Ми всі не могли налюбуватися дитинкою. Дочку кесерили, тому після виписки з лікарні їй потрібна була допомога. Я на деякий час переїхала жити до дітей.
Спершу було незвично жити у чужому домі, але з часом я звикла. Готувала їсти, прибирала у домі, доглядала Настю і бавила онуку. Дочка швидко відновлювалася і вже потроху могла справлятися з дитинкою самостійно. Тому я вирішила більше не обтяжувати дітей своєю присутністю і збиралася повертатися додому. В останній вечір вночі мене розбудили якісь крики. Я тихо вийшла з кімнати і ненароком стала свідком сварки між донькою і її чоловіком.
Моя дитина просила зятя потерпіти доки я не поїду, а вже потім залишатися ночувати у своєї коханки. Я не могла повірити власним вухам. Мій зять зраджував доньці і вона знала про це. Схоже було, що її влаштовувала наявність ще однієї жінки в житті чоловіка.
Я не втрималася і вийшла до дітей. Настя, побачивши мене, швидко замовкла, а Андрій мовчки розвернувся і вийшов з кімнати. На моє запитання, що у них відбувається, донька тільки важко зітхнула і відказала, що мені пора повертатися до батька. Мені були більше не раді у домі власної дитини.
Наступного ранку Андрій повіз мене на вокзал, Настя лише обійняла мене і побажала щасливої дороги. Більше ми і словом не обмовилися. По дорозі я сказала зятю, що чула їхню розмову на що він спокійно відповів: «Ваша дочка забезпечена і має все необхідне. Я її не ображаю і виконую всі забаганки. Вона має те, про що інші навіть і мріяти не можуть. Це все, що вас має цікавити, а решта вас не стосується».
Додому я повернулася шокована і неприємно вражена. Я завжди захоплювалася сім’єю своєї доньки і щиро раділа, що моя дитина щаслива. Андрій був хорошим батьком і до недавніх пір прекрасним чоловіком моїй дитині. Чоловіку я так нічого і не розповіла, а коли він запитав, чому я повернулася такою засмученою, я сперла все на втому. Тепер не знаю, як після цієї ситуації спілкуватися із зятем і що говорити Насті. Втручатися у їхнє життя я не буду, але і мовчати довго не зможу.
